Jan. 24th, 2014

varvarka: (22.01.14)
Я в такому, бачиш, відрядженні, звідки люди приходять незрячими, де ведуться якісь перемовини, найміцніші коктейлі замовлені. Тут, забувши про маму з татом, називаються гордим птахом.. Полонених ганяють голими, а для захисту цілять в голови. Тут калічать і зносять повністю, відзначаючи День Соборності, викрадають, збивають з ніг, поливають водою в сніг... Тут повітря – із газу вата. Тут уже почали вбивати, але, знаєш, тут кожен сяє: «Переможемо. Обіцяєм». І з здобутком, безмежно цінним, я приїду додому цілим...

Джерело: https://www.facebook.com/vantsa/posts/10151894059882951

Лірика: Бойова

Він її обіймає, вирушаючи зранку в сонячну каламуть.
А вона говорить: бережи обличчя і руки, передають вітри;
запасні штани, сіль, ведмеже ікло, ніж – не забудь;
в скруті не гризи комірець – я зашила різних туди отрут.
Пам’ятай, що права є, але що немає правил в цієї гри,
іншими словами, куди б не зібрався ти – в добру путь,
але відповідей тобі там не дадуть.

А він відповідає – щодня прогрівай авто, не ходи одна;
бережи старих і дітей, інвалідів, птахів і своїх святих.
не вдивляйся, на мене чекаючи, в ніч, бо у ночі немає дна,
не дивись новин; взагалі, не дивись кругом забагато. Не омина
нас вино і попіл, бинти і постріли, кров і сніг.
З відповідей на сьогодні – тільки зниклі безвісти та зима,
але, з іншого боку, і запитань у мене більше нема.

Усе, проти чого помирають зазвичай, унеможливлює нам життя,
унеможливлює дихання, свободу, gprs-покриття,
доступ до інформації, їжі, світла; контролює серцебиття,
горлом пускає кров, позбавляє кругозору і небокраю.
І обоє мовчать і думають – хай що-небудь його/її збереже,
ріжуть промені мерзлі ранкове небо, немов ножем,
і немає сумнівів, вибору, сліз. Саме час уже.
Вона залишається. Він вирушає.
(с) Катерина Бабкіна
https://www.facebook.com/kateryna.babkina/posts/10152134274559812


*на пам'ять загиблого Сергія Нігояна


- Розкажи мені про ту зиму, коли він помер.
- Його звали Сергій, воїн і волонтер.

З вечора падав сніг, у місті горів вогонь
і теплий туман злітав із його долонь.

Він там був не один, поруч стояли всі:
Робітники й фанати, грішники і святі,
Невиспані пролетарії й натхненні митці.
Пліч-о-пліч з синами ставали їхні отці.

Ми не були знайомі, але нас з'єднав майдан.
І чорні троянди цвістимуть
у кожній
з його
ран.

Що же було в тій зимі, що сніг червонів й чорнів
Що світ розділився на наших і ворогів,
На тих, хто іде у бій і тих, хто чекає їх?

Його звали Сергій, і кожному з нас він - брат.
Тому ми стояли далі. І бив бойовий набат.

Січень 2014, Київ
(с) Ольга Перехрест https://www.facebook.com/olgaperekhrest


КАЛІ ЗАБІВАЮЦЬ СЫНА...


Памяці Міхася Жызнеўскага


Па сэрца ў крыві Ўкраіна.
Майдан ад гранат аглух…
Калі забіваюць сына --
тады ажывае Дух…
Па сэрца ў крыві Ўкраіна.
А Беркут ля самых воч…
Калі забіваюць сына –
тады надыходзіць ноч…
Як маці сказаць аб страце?
А Каін запомніць змог:
калі забіваюць брата –
тады памірае Бог…
Калі забіваюць сына --
не здацца сябе прымусь…
Па сэрца ў крыві Ўкраіна.
Па вочы ў слязах Беларусь…
Эдуард Акулін
24.01.2014


МАМО, Я - ЕКСТРЕМІСТ !
Нас вчора травили газом,
Та я не боявся впасти - у мене тепер є вісь.
Мамо, я - екстреміст!
Бо брат мій, що прагнув волі,
Стояв на морозі голим, та поглядом линув ввись.

Мамо, я - екстреміст,
Вдихаю дими Майдану,
Життя своє, Богом дане, гартую під кулі свист.
Мамо, я - екстреміст,
І шля'ху назад не буде,
Бо в моїх пробитих грудях гуркоче, мов грім -"Борись!".

Мамо, я - екстреміст,
Я кров'ю cкропив землицю,
Вірю - мені проститься завтра, а чи колись.
Мамо, я - екстреміст,
Я вже не боюся смерті.
Війна потребує жертви... Рідна моя, молись !!!

Profile

varvarka: (Default)
varvarka

July 2014

S M T W T F S
  12345
6789 101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 25th, 2017 06:17 am
Powered by Dreamwidth Studios