Feb. 19th, 2014

varvarka: (Autumn owl)
В ПАМ'ЯТЬ ПРО ЗАГИБЛИХ НА МАЙДАНІ

Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач. Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.
Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.
Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю. I люблю Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.

Оксана Максимишин-Корабель


ПАМ’ЯТІ ГЕРОЇВ ЛЮТОГО 2014-го


Все летить шкереберть,
вкотре «воля чи смерть» –
терезів безупинне гойдання.
Захлинається кат
в океані проклять,
що на нього летять
із Майдану.

Воля кров’ю стіка,
впізнається рука
двоголової птахо-
потвори.
Скільки крові іще
(вже наповнена вщерть),
щоби луснула плоть її хвора?

Сто життів – нанівець,
швидше б кату – кінець
і початок новий Україні.
Без вагань і прикрас
хтось вмирає за нас,
а точніше – за наше прозріння.

Там, де мир і тепло,
їм би краще було,
але доля героїв така є:
вмить усе – шкереберть,
перемога чи смерть.
Бо ж –
до раю рабів не пускають.
(с) Анна Багряна


Біляве дівчатко.

Дівчатко біляве не плаче – що візьмеш з малої…
Світлина у рамці. До хати заходять сусіди.
Скажи мені, мамо, а звідки беруться герої?
І де це наш татко? Чому він додому не їде?

І дивляться очі, маленькі дівочі зернятка,
На маму заплакану, горем прибиту бабусю.
І як їй поясниш, що більше немає вже татка,
Що тато із бою нерівного не повернувся.

І як їй поясниш, що татко від кулі загинув.
Вона ще маленька, не знає про волю нічого.
Й за мамою плаче, в долоньку ховає сльозину,
І просить за тата у доброго-доброго Бога…

Дівчатко біляве заплакало – серцю несила.
Сусіди і друзі втирають сльозу, за малою.
А як їй поясниш, що татко загинув героєм,
Що любого татка малесенька куля убила….

Михайло Плосковітов



Мама відправила сина,
Просила
Бути обачним.
Син обіцяв берегтися щосили:
«Мамо, не плачте».

Місяць минає, закони погіршали,
Прийняті жестами.
«Мамо, я просто не можу по-іншому –
Я на Грушевського».

Вулиця стала дуже болючою –
Що говорити?
Син повернувся – очі заплющені,
Прапором вкритий.

Сонце сховалось – негода.
Чи буде
Праведний суд?
Там, де учора проходив, сьогодні
Друзі несуть.

Мама заплакана, хрестить повсталих
Мовчки, без слів.
Сина не стало,
В неї віднині – мільйони синів.

(с) Тетяна Власова


Я - УКРАЇНКА !!!
Ну, стріляй,
Що гірше вже, як дух розп'ято,
Коли рука кривава ката,
Яку народ давно прокляв,
Вбиває брата?
Я - УКРАЇНКА!
Не боюсь
Ні смерті вже, ні ран болючих,
Сьогодні всі кайдани рвуться,
Я з лона світлих революцій
До Волі рвусь.
Я - УКРАЇНКА !

Краще смерть,
Бо після неї воскресіння...
Я вже не стану на коліна,
В моїй душі тризубий герб,
Я - УКРАЇНА !!!

(с) Наталія Крісман

Profile

varvarka: (Default)
varvarka

July 2014

S M T W T F S
  12345
6789 101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 25th, 2017 06:16 am
Powered by Dreamwidth Studios