Jun. 4th, 2014

varvarka: (Autumn owl)
Бути бідним, не мати грошей щоб зводити дівчину на каву - це не гріх. І не недолік. Бо причин для цього може бути багато. Може роботи тимчасово нема, чи гаманець вдома забув, чи просто смуга невдач пішла, чи поки вчиться, і відповідно не заробляє, чи відкладає на щось серйозне і всі кошти ідуть туди...

Але якщо чоловік до того ставиться легко і вміє знаходити альтернативи - ніц страшного (можна і на трамвайчиках покататися, і Артек вафельку на двох з'їсти і при цьому провести час не гірше ніж у фешенебельній кафешці).

Та коли ми тільки-тільки познайцомилися, або ж сидимо в одному кафе і спілкуємося, а вже проскакують фрази типу: "та в мене нема грошей на норм велик, то їжджу ґратом", "нащо оце в кафе йти і платити 20 гривень за каву, що не можна кави вдома зварити?", "знов не було грошей на бухло, то просто фільм подивився з філіжанкою кави без печеньки, бо на печеньку теж грошей не було"... Чи мужчина півгодини розглагольствує, як і на чому він економить, чи розказує в деталях які кредити куди платить і що не вистачає на аліменти...

Я в мене когнітивний дисонанс. Бо в той момент думаю - краще нічого не замовляти чи все ж попросити малу філіжанку еспресо? Бо якщо він розраховуватиметься - то виникне конфуз, що це тістечко/сирник/штрудель такі дорогі і кава лате удвічі дорожча за еспресо... Потім забиваю болт і розраховуюся за себе сама. У хлопців з психологією ніщеброда проблем з цим не виникає - ще жоден особливо не наполягав на тому, щоб я сховала гаманець. І це не на ділових зустрічах - а на побаченні!

Я успішна молода жінка, орієнтована на успішного молодого чоловіка. Я ціную достягнення, в плані саморозвитку, кар'єри, особистісного росту і фінансів. Він не має заробляти міліони, може мати дохід нижче середньостатистичного. Але мене тіпає від чоловіків - якщо це дорослі чоловіки, а не хлопчики-студенти - які прибіднюються. І якби ще самі прибіднювалися, так відразу мені починають розказувати - "ти краще вдома пляцка спечи і вдома їж його, нащо баригам в ресторані платити?", "а що не можна вдома купити пляшку вина і випити - обов'язково іти ввечері в цей ресторанчик з терасою?", "о, знову нова сукенка? ти ж минулого місяця вже одну купила, що не вистачить?", "ще б оце я на таксі їхав - тут недалеко, можна і перейтися. А те що ніч і дощ... так це ж не страшно", то я зразу починаю рефлексувати на тему можливості довгого щасливого життя з цим чоловіком, і такої можливості ніяк не знаходжу. Ми ще не зустрічаємся, а на мені вже економлять. А якщо й не економлять - то принаймні свідомо чи підсвідомо попереджають про те що будуть.

Я схочу в театр, на концерт, з коліжанками в сауну - він пилятиме що дорого. Я куплю сукенку/чоботи/сумочку - те ж саме. Я схочу няню для дитини - він відправить мене у декрет, бо "яка няня, моя мама всьо житя мене без няні виховувала і нічо. А да, і це ж дорого". А це вже з реального - я працюю на 2-х роботах, він замість того щоб підтримати морально, пропонує одну кинути і зменшити "запроси". А сказати "Ти лишаєш роботу, а я забезпечую твої захцянки" слабо? Як я розумію, так би мав вчинити нормальний адекватний чоловік. Або тихенько мовчати і не розказувати мені, як жити.

А ще такі чоловіки ніколи не залишають чайових. А коли я виймаю з гаманця десятку і кладу під тарілочку з кавою, роблять круглі очі і питають "А чо так багато? може пьятьорки вистачить?"

Profile

varvarka: (Default)
varvarka

July 2014

S M T W T F S
  12345
6789 101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 24th, 2017 02:29 am
Powered by Dreamwidth Studios