varvarka: (Default)
Якщо в житті не солодко, якщо усе не так, і не ті люди, і ти не на своєму місці, то нехай хоч кава буде доброю, і ранок, щоб згадати про це тоді, коли відчай душитиме горло.

coffee
varvarka: (Default)
Під катом багато негативу, соплєй, і пічялі. Перш, ніж лізти (це і тебе, Андрію, стосується) подумайте, а воно вам треба?


Read more... )
varvarka: (Default)

Не буває, не буває абсолютного щастя, навіть якщо щастя і буває, то відчуття щастя не існує.

Писала вчора про добрі новини. Чекала на добрі. І дочекалася недобрих. Подругу знову кладуть на операцію. Як тільки подумаю про неї - малесенька, худесенька, така гарна і така вразлива - другий день очі на мокрому місці. За що їй стільки випробувань? Не знаю. Не можу знати. Тільки б викарабкалася... Тільки б витримала і не здалася. 

А сестричці сьогодні виповнилося б 27. Життя іде вперед, друзі-брати-сестри одружуються, діти народжуються, по сто раз змінюються аватарки вконтакті, залежно від насиченості подій, а Галинка незмінно усміхається з фотографії. У тій рожевій сукні, в якій я її бачила востаннє на весіллі брата, така ніжна і недосяжна. 

Я знаю, навіщо залишаються сторінки у соцмережах - вони для нас, для тих що залишилися. Але чомусь не можу нічого написати туди, хочу дуже хочеться, хоч хочеться вірити, що якимсь чином вона прочитає те, що їй написали сьогодні близькі і друзі. 

А я б сказала, як я її сильно-сильно люблю. Як мені хотілося б її обійняти, і не випускати з обіймів. Згадати, як ми домовилися минулого року восени зустрітися у Львові, і як я її не дочекалася... Як захоплювала її музика, її голос, як це кайфово було співати разом українських пісень. Як ми жартували з того, хто першою йтиме під вінець і домовилися, що спочатку оженимо Володьку... І ще багато-багато всього я б розказала Галинці. Або й нічого, просто обійняла б її, і ми зрозуміли б одна одну без слів. 

У мені завжди багато слів, а сьогодні їх справді бракує. Зате сліз вистачає. Кому це я скаржилася, що заплакати не можу. Можу. Просто на усе свій час. І на сльози теж. 

Read more... )
varvarka: (молитва)
Тільки б витримати цей важкий період. Все накупу навалилося... І відправки, і журнал, який доводиться майже з нуля переробляти, і дедлайни перенесені на 25-те (коли???? це все зробити?????) і правки по одному проекту, які і не правки взагалі, а переверстка усього...
Зможу чи ні? Байдуже. Якось зараз на усе байдуже.

Хотіла цього року до Хресної на кутю заїхати, а воно он як вийшло. Шкодую через те, що роками не давалася до неї чути. Шкода, що вона не давалася чути мені. Розминулися у часі, і вже ніколи не зустрінемося. Все, що маю від неї - то пара золотих сережок і 4-5 спільних фотографій.
varvarka: (Default)
Чому я за тобою сумую?
Так-так, саме за тобою. Ти ж знаєш, що це для тебе писано! Знаю, що знаєш, а як не впевнений, то відчуєш. Прислухайся до свого серденька. Воно не стукає у такт з моїм, проте підозрює про його існування.

Бракує мені твоєї усмішки... Вона така незнайома! Так-так! Схожа на те, коли прокидаєшся на світанку, холодно, і не розумієш де знаходишся. Виявляється у горах, виявляється хтось не закрив вікно, виявляється, треба бігти вниз до потічка - мити ноги. І тішитися, і бризкатися, і дрижаки ловити, і грітися... біля грубки у чужому пледі, і ненавмисне торкати твої руки, і ніяковіти, і боятися до них пригорнутися.

Бракує мені твоєї сили. Ти сильний. Я знаю. Сильний і гарний. Такий, що аж страшно до тебе приступити, коли гніваєшся чи тобі погано. Боятимуся сказати чи зробити щось не те.

Ти далекий. Маркес казав, що найгірший спосіб сумувати за людиною - це бути поруч і усвідомлювати, що вона ніколи не буде твоєю. Не знаю, чи саме таке відчуваю щодо тебе, але щось дуже схоже, щось... рідне.

Ти ще читаєш? Іронічно посміхаєшся або чухаєш потилицю. Або думаєш зовсім не про мене, а про ту, яка могла б тобі таке сказати, від якої ти хочеш це почути.

Лягаю спати, котику. У мене є "Мартін Іден", у мене є пінгвінятко і у мене є ти. Ми знайомі-незнайомі, гарячі-холодні, друзі-вороги, закохані-байдужі, приємні і не дуже, ми доповнюємо один одного, як дві половинки чогось цілого. от тільки... боюся... Мої мрії залишаться мріями. Бо я день. А ти ніч. І цим все сказано. Прокинувшись, я читатиму твої звісточки. радітиму, стрибатиму, відписуватиму і чекатиму наступного ранку.

Відпиши. НЕ зволікай. Хоча... Яке тут зволікання. Природній хід речей.
НЕвиправна мрійниця і оптимістка, я чекатиму...

Profile

varvarka: (Default)
varvarka

July 2014

S M T W T F S
  12345
6789 101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 22nd, 2017 02:48 am
Powered by Dreamwidth Studios