varvarka: (Default)
22 лютого 1997 року світова спільнота дізналася про народження клонованої вівечки Доллі (яка, до слова, народилася 7 місяців перед тим і увесь цей час тримала науковців у заручниках, вимагаючи відставки президента США Білла Клінтона. Нафіга воно їй було треба - досі невідомо).
Білл Клінтон подбав про те, щоб овечку годували лише добірними хот-догами та чізбургерами, тому бідолашна Доллі довго не прожила (14 лютня 2003 року скінчилося її земне життя), не діждавшися інавгурації Барака Обами.

На моє тверде переконання, спецслужби та науковці США й інших країн тепер взялися за клонування людей. Ніхто про то не знає. Ні люди, ні президенти, ні навіть самі спецслужби не знають, що вони роблять і нашо. Після того, як досягнуть свідомого вік, клоновані діти проходять експрес-навчання і з них роблять агентурну сітку вкантахтах, на однокласніках. Вони усі там мають ферми, де цілодобово доглядають за вівцями, на знак пам"яті про їх прародительку Доллі. Особливо умні клони сидять у жж.

Кінець світу близько! Покайтеся!
varvarka: (Default)
Тому й не пишеться, не думається.
Механічно виконую якісь дії - верстка в офісі, конспекти на парах, готування їжі, прибирання вдома.

Цією втомою позначені мої сни. НЕймовірне, фантастичне плетиво призводить іноді до неймовірних і не дуже приємних поворотів у сюжеті, втрачається відчуття казки.

Я втомилася настільки, що відсутність спілкування такого, як воно має бути (НЕ віртуального), сприймаю належним чином. Ба, навіть уникаю близьких мені людинок, з якими раніше було цікаво. І тепер мабуть. Але про тепер не знаю, вони ж тусуються без мене.

Сама себе загнала і наївно вірю що "втягнуся". Пропуски "відробити" треба. Але про це я подумаю завтра.

Рятують мультики про їжачка, наївні дитячі казочки і флешки про Сіре Інкогніто. Тільки от шеф сердиться, коли замість рубрики "гроші" дивлюся на літаючих котів і щось собі муркаю під ніс.

Я знаю, що готова до відповідальності (принамні тієї що зараз є), я знаю, що я то витримаю і всьо буде чьотко. Але так моментами себе шкода стає... Роблюся слабкодухою і принизливо невпевненою. Приходять різні думки в голову... От якби у мами з татом було багато-багато грошей, і ми щороку їздили на Кіпр/Карлові вари/Ямайку. Знайшов би мені татко роботу таку щоб не напрягатися і гроші мати, мама б жениха підшукала...

фє-фє-фє
*плюється*

Не треба мені того. Дам си раду. Трішки оптимізму б іще. Помалу починає вивітрюватися легковажність.
varvarka: (Default)
Їла, спала, юзала фотошоп, слухала Катамадзе, злизую мед із ложки.

І ніц не бракує.

А на роботу не хочу.
varvarka: (Default)
Добре гуляти старим містом. Добре відкривати новий потенціал того, у що вже не вірилось (чи не хотілось з огляду на майже постійний стан незадоволення і втоми). Добре дуркуватися в оточенні друзів і знати що "Нічого тобі за то не буде")) Навіть нарушеною чи ненормальною не назвуть, і не покрутять біля скроні пальцем. (як то раніше, ще за школи, бувало).
Добре жити тут і зaраз і не думати про завтра і вчора. Коли є мить, на задній план відходять усі знайомства і пристрасті. I навіть заблукала у часі і просторі смс від Нього не може вивести із рівноваги, не має такої магічної сили...
А ще - вечір. А ще - вогники-вікна-Львів. А ще - трохи хмелю в голові. І більше нічого.
Завтра буде новий день.
Я подумаю про це завтра (с) Скарлет
varvarka: (Default)
Турки, татари, печеніги, чудь і меря… Складається враження, що всі вони в мене в голові товчуться, танцюють, співають, вогні палять, харять мене своєю життєдіяльністю, як усі, зрештою, навколо.
Блін… Як то так можна схаритися за пару днів.
Відпочинок був би супер якби не пісний писок деяких особєй мєньскєго родзаю, що маячили переді мною мало не увесь час. Роботи толком нема – по суті взагалі нема! Товчуся по редакції як Марко по пеклу. Ще б писати щось писала. А так… взагалі ніхфіга не пишеться.
І ті ж пісні писки.
Свято вчора якесь таке дурне було. Мені подарували 4 цвітойочики і 2 горнятки у японському стилі із гейшами намальованими. Вдома за 2 дні була 15 хвилин – а ночувала богзнаде, добре що не богзназким.
Болить страшенно башкотелик від кількості випитого, від втоми, від сонця і від харева. Погладити по голові мене нема кому. Бо НемаКому мусить написати заяву по формі номер 2, щоб до Львова приїхати.
9 ранку. Лягти б на 2 годинки, виспатися.
varvarka: (Default)
Cьогодні на роботі. Але якось ненапряжно так... Народу нема - тільки шеф туди-сюди шмигає і редактор(ка:) матеріали мені на сторінку підшуковує...
з подивом усвідомлюю, що сьогодні мені рівно нічого (так рівно що рівніше не буває) не бракує.
Так би завжди. Спокій. Майже затишок. Ні, не затишок, бо затишок був вчора ввечері і післявчора. Старі радянські мультики, нашвидкоруч зготована вечеря і цілунки-цілунки-цілунки більше нічого. Вікно. Ніч. Настільна лампа. Врешті вдалося абстрагуватися від гуртожитського оточення. Ніби я не тут, а десь там і тоді і з тим що вимріяла. Зігнорований стукіт у двері - я ж не тут, – ми далеко. Не існує повторного стукоту і ще і ще... Маленьке коло буття замкнулося у цій маленькій кімнатці між примружено-лукавих пар очей.

А ще місце у шафі треба звільнити... Або під ліжком...
varvarka: (Default)
Карочя, капец мені.
До ранку не доживу мабуть.
Екскурсія по столиці розпочалася з огляду місцевих стоматологічних клінік. У одній нас послали, інша була закрита, ще одна казьонна - щось на зразок першої, але ще гірше... в результаті 3 годинних блукань знайшли пристойну приватну клініку де мені за пристойні гроші поколупалися у зубах і сказали, що без операції не обійдецця.
Кля!
Висновк після гуляння по Києві:
1. Понравилися мальчики-емо. Їх треба грати, а дівчаток-емочок відстрілювати. Так кажуть київські дівчата. А київські хлопці думають зовсім навпаки.
2. У Києві нема нормальної стоматології!!! Зуби лікувать тільки вдома.
3. Метро - найекономнішй вид транспорту. 50 копійок і катаєшся цілий день.
3. У Львові мода на маленьких (молодших) хлопців. А оскільки Київ - столиця, відповідно тут мода на молодшеньких хлопців блакитноокого спрямування.
4. Готи, гуни, чудь, меря та інші племена у Львові виглядають модніше і природніше, аніж у Києві.
5. Видивлялася по вулицях Ревелейшн Кейна. Не помітила. Жаль.
6. Чомусь не вражена взагалі. Ніби приїхала з одного села в чуть більше сусіднє.
7. Не вражена взагалі мабуть через те, що торможу по повній. 10 таблеток знеболювального - то не жарти. і ще пачка трамадолу в сумці.
8. завтра буде новий день. Хоч би без знеболювального.....
varvarka: (Default)
А я нині на пікнік. З чатоманівцями нашими. Знайомими і незнайомими. Ото нап'ємося. А ще повторення суботи вечора. Але не можна. Не буду. Бо повторення буде вже не тим - пародією на мить.
varvarka: (Default)
Талон з соціології. А так - решту здала.

Фото кобіти. Думки з приводу?

varvarka: (Default)
Якщо поїду на вихідні додому – завалю сесію. Ще стільки конспектів, як залишається написати, ніколи не писала...
Значить, не поїду я нікуди...
Мама мене підвішає за патла, коли нарешті з'явлюся після залікової сесії.
Три дні. Середа, Четвер, П'ятниця у режимі нон-стоп до повного виснаження. Бєєєєє... Лишу очі в тому компові...
А так би десь на травичці полежати в холодочку, помріяти.... Ні! Гетьте думи, ви хмари утопічні... "Працювать, працювать, працювать, і в праці сконать"
Ги, а ще тра піти в П'ятницю залік з ф-ри поставити, з викладачем познайоиитися)))))
varvarka: (Default)
На грані виснаження... Шматочки пекучої втоми.
Це обличчя – не обличчя. Глиняна маска – і тільки. До того ж малосимпатична глиняна маска, що вже й їй будь-які емоції надзвичайно важко відтворити.
Дико втомлена... І по суті нічого нового – графік ніби той же, і люди ті ж, навчання, робота, особисте життя, Інтернет...
Не піду на культуру бо сили не маю. А із заліком – будь що буде. Залікова сесія триває до 2-го, там розгребуся....
Піду на Лося бо він Лось і цим все сказано.
Піду на роботу бо то робота, і там мус бути.
Поки є вода (а щоб її, у тому Львові!) помию посуд. Хоча сил нема, так нема, що пальцями по клавіатурі не потрапляю і мало не до кожного слова треба повертатися, щоб внести виправлення.
varvarka: (Default)
Це – моя реальність!
Це – моє вар'ятство!
Це - почуття близьке до оргазму, тобто до катання на гойдалках
//бо і не знаю толком, що воно таке, той оргазм, гг))
Добре вночі. Добре у лісі. Коли заблукати то не дуже добре... Але поправімо.
Пішли на чортові скелі - забрели бозна куди.
Пробували вибратися з того бозна куди - забрели на скелі.
Пофіг ніч, пофіг дрова.
"А я у гай ходила!" На скелі поночі лазила. "Ніч яка місячна зоряна ясная..."
Хороший час і місце для того, аби... гг)) для того самого, що ви подумали.
вдень - екстрим бо люди ходять,
вночі - теж боронь боже захопившись злетіти з 20 метрової висоти.

Йшли до Винників - забрели у Лисиничі. 5 кеме заасфальтованою дорогою - і вже в рідному гуртожитку виправдовуємося звідки такі о такій ночі і чого обтраскані.

Ну в суботу прийшла з подругою, сказала "Робота в нас така"
А вчора ж з хлопцем просилася додому.
Дядько на вахті, добрий такий, ночувати на вулиці казав.

Йес-йес-йес. Тільки от... Друшляю нє па дєцкі. тра есей написати на соціальну психолохію. Про бомжів. Ффпадло так....
А ролики у шафі муляють, на вулицю просяться...
varvarka: (Default)
Сьогодні я була вар'яткою, що 4,5 години пролежала під універом, кидалася травою, нюхала її свіжоскошену, на небо дивилася, мріяла, морозиво гамала...

Сьогодні я була дівчиною у жовтій футболці із написом "Життя". Ух як всіх то цікавило...

Сьогодні я була дівчинкою з букетом РОМАШОК!!! Йшла вулицею і сльози капали на ті ромашки. І солодко було і дивно.

Сьогодні я була панянкою, якій звільнили місце у маршрутці, глянувши на усміхнене личко і букет ромашок.

Сьогодні я була леді у червоній вечірній сукні, у зеленій вечірній сукні, у фіолетовій вечірній сукні, у золотій вечірній сукні (чого тільки не знайти у сестрички у шафі!)

Сьогодні я була обмотаною чоловічою курткою (у брата стирила, на чомусь же тре було лежати під тим універом), з букетом ромашок і з м'якою іграшкою-лосем в руках (також у сестри забрала).

Сьогодні ще не закінчилося...
varvarka: (Default)
Здається, – все...
Здається, – жити буду...
Чуєте, любі, слово яке! Жити... Буду!!!!!!!!!!!!!!!!

слово яке... все...

Profile

varvarka: (Default)
varvarka

July 2014

S M T W T F S
  12345
6789 101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 24th, 2017 02:27 am
Powered by Dreamwidth Studios