varvarka: (Mi-mi-minimalism)
В бальнічку мене не поклали - ОК
Але лікування виписали строге і аж на 7 днів пастєльного рижиму - неОК
Лікарняний виписують лише в районці, ібо я приписана як мешканка села, черги по 10-15 осіб до лікаря-участкового, Люди стоять одне на одному, кашляють, чхають, старі, вагітні, дітиська, коні і верблюди, умови жахливі - страшенний неОК
Лікарняний мені погодилися виписати лише за умови моєї присутності у місці прописки на увесь час лікарняного. І ще що два дні приходити в поліклініку обстежуватися (ідіотизм, і цю чергу ще раза три вистояти? та тут підхопиш інфекцію швидше, ніж встигнеш вилікуватися) Від ТАКОГО лікарняного я відмовилася, буду щось на місці рішати. Відпустку за власний рахунок візьму, на крайній випадок. - неОК
В поліклініці зустрілась випадково із однокласником, якого багато років не бачила - гарна чіча-ляля - ОК
Він то чіча-ляля, закривав лікарняний, а я після тижня хвороби, чудо-юдо-риба-кит, з дебільнов шапков і тиждень немитов головов - неОК, але не критично. 
За час недуги прочитала Шантарам - дуже великий
ОК

Отож, 3 плюси, і 4 мінуси. Треба негайно щось доплюсовувати ще. Але нічого в голову не лізе. І свалюю я з онлайну, бо щас тато приїде на обід і вижене мене зза компа, ще й сварити буде
varvarka: (Helga)
Під час вилізання на верхню полицю (а діло відбувалося у купе), обвалився столик, на який я спиралася рукою, і відбулося падіння мене з півтораметрової висоти. Пострадав столик, ліва нога (*зовсім чуть-чуть) і ліва рука (*кисть). Рука усю ніч нила і не згиналася, але зараз наче працює, хоч і з трудом. Синці 2 шт в наявності. 

Відразу попереджу поради вумних людей, що вилазити треба по спеціальних сходинках: у нашому купе не було жодної сходинки, підставки, тільки одна ручка високо під стелею, дотягтися до якої потрібно було шляхом вилізання на столик. 

От буду знати тепер, як з Шеви стібатися. То така мені миттєва карма. 
varvarka: (Default)
Люди, коли хворіють, зазвичай мають купу часу на серіали. От і я. Передивилася увесь 8-й сезон Хауса. Шкода, що продовження не буде...
Read more... )
varvarka: (Default)
Під катом багато негативу, соплєй, і пічялі. Перш, ніж лізти (це і тебе, Андрію, стосується) подумайте, а воно вам треба?


Read more... )
varvarka: (Default)
Якийсь дурний нині день і непродуктивний. Настрій не те щоб поганий, але ніякий...

Наговорила того, чого не потрібно тому, хто цього не мав би слухати. В принципі все як завжди. Тепер потрібно здатися на ласку цієї людини, яка обіцяла втримати факт і зміст нашої розмови в таємниці. Я в принципі нікого нічому не обіцяла, а проте почуваюся винною Чому воно завжди так? Не як у людей...

Втрата нюху - це страшно. Особливо для того, хто звик сприймати світ за допомогою нюху - кава, апельсинки, хвоя, тіло...
2 дні без запахів. Починається істерика.

Спілкуватися із особами протилежної статі - це весело. особливо коли співрозмовник молодший за тебе. Вкотре у твоїй практиці спілкування. 2 дні і десятки спільних тем. Дежа вю. І все починається на kolo...
Була б на 2 роки молодша, сказала б "з цього може щось вийти". А так, лише втомлено посміхаюся. Вистачить авантюр.

Це дивно, але це правда. Я виросла до серйозних стосунків. Тепер потрібно знайти серйозного партнера. Цікаво, як ставитимуся до рутини? Скількома віжками доведеться себе приборкувати, щоб не чкурнути світ за очі, як то роблю завжди. БО точно знаю, що доведеться йти із собою на компроміс. Що доведеться змушувати себе бути зразковою дружиною-коханою-коханкою. Що не можна буде послати все під ти чорти і напитися, нагрубіянити, не зявлятися цілу ніч додому. Ех, батярська моя натура.

Добре, що того всього ніхто толком не читає. бо ж навіть Граф, дивлячись на мій блог, скрушно хилитає головою і каже: "много букофф"
varvarka: (Default)
Всю зиму Медвежонок болел. Нос у него был сухой и горячий, а в животе плясали снежинки. И только весной, когда по всему лесу зазвенела капель и прилетели птицы, он открыл глаза и увидел на табуретке Ёжика. Ёжик улыбался и шевелил иголками.
— Что ты здесь делаешь? — спросил Медвежонок.
— Жду, когда ты выздоровеешь,- ответил Ёжик.
— Долго?
— Всю зиму. Я, как узнал, что ты объелся снегом — сразу перетащил все свои припасы к тебе...
— И всю зиму ты сидел возле меня на табуретке?
— Да, я поил тебя еловым отваром и прикладывал к животу сушеную травку...
— Не помню,- сказал Медвежонок.
— Еще бы! — вздохнул Ёжик.- Ты всю зиму говорил, что ты — снежинка. Я так боялся, что ты растаешь к весне...
varvarka: (Default)
Доздихаючий організм відмовляється пити. Не зважаючи на те, що це йому пропонують, гаряче питво у нього вливають силою, аргументуючи „так треба”. Не можу вже. І лимонів і меду і чебрецю, і липи і ромашки і пива із медом і вина з тим же медом підігрітого – не можу!!!! Вина і пива так і не спробувала. Із цією температурою, боронь боже, ще глюки почнуться. А тоді чим відпоюватися? (бл… знову це кляте слово… пійло…) У мене відчуття таке, що чай почне через вуха капати, із немитого 2 дні волосся, із кінчиків пальців і ще звідкись…
У дзеркалі собі подобаюся. Але щоб дійти до нього, того дзеркала, потрібно докласти чималих зусиль.
Підтемпературена свідомість, підозрюю, відрізняється від звичайної. Вона НЕнормальна настільки, наскільки може їй дозволити її власник. А я своїй свідомості дозволяю ВСЕ! За два дні вона горіла, кричала, стогнала, корчилася, помирала, воскресала, божеволіла, втрачала свідомість, психувала, деградувала. І ці всі процеси відбувалися так неприємно і неприродно, так… патологічно. А ще – болісно. Боюся паранойї. Бо коли здається, що всі навколо тебе вороже налаштовані, що чайник впав не просто так, а за чиїмсь попереднім планом і зараз на тебе розлючено накинеться, що сходинок із 4 поверху на 5-й стало на одну більше, варт задуматися…
А ще хвора людина, особливо потребує підтримки. Розуміється то лише тоді, коли сам хворієш. Цілий день чекала смс-ки, хоча б одненького підбадьорливого словечка. Конкретних смс від конкретних людей. Не дочекалася. Можливо, Хтось також хворіє? Або схарився? Або байдуже? Ет… Що то грає до річі… Спробую виспатися гарно, бо трипература-не трипература, а на роботі завтра мус бути. І нііп…

P.S. Спогад: Не порівняти ні з чим відчуття, коли в темряві на ліжку, що пахне любовю, є кому читати вірші.
varvarka: (Default)
Підтемпературена свідомість "горить і не згорає". Грошей вистачить рівно на 30 годин інтернету, а нашо мені стільки? Мені б ще оці 4 скоротати... Група тиняється по Місті... Гарне Воно. Гарне але чуже. І якесь байдуже. Байдуже до приїжджих ("понаехали тут"), не знаю як ставиться до своїх. Але мабуть не так вже й милостиво.

Відділилася від своїх. Хоч і цікаво було. Поїхала на вокзал. Холодно. Людей багато. Присісти немає де. Рятівним виявився вказівник "Інтернет-кафе". Тут тихо (порівняно), чай є, шоколадка і шмат монітора. А ще друзі львівські, що на асі, хворий братик (ги-ги, два чоботи пара) там же, у Львові, переконує мене що через відсутність гарячої води посуд треба буде помити зранку. І нашо мені зараз той посуд? Мені б поличку у плацкарті, і коца теплого, і щоб ніхто не зачіпав.

Вже розвозити починає. З'явився нежить (ненавиджу!!!) закінчуються колеса. А горло досі болить. Тихо шифером шурша..

В тепле ліжечко б. Де теплі руці ковдрою вкриють, ласкаво по голові погладять, термоядерним чаєм лікувальним напоять...
varvarka: (Default)
Про пригоди Варвари у Києві не писатиму - моральних сил нема. Крім того, що мені порізали щоку і поставили дренаж, щоб рана не загоювалася, ще й потяг провтикала. На 2 години.

Увага! Унікальна пропозиція! Потяг Київ-Львів лише за 180 грн в один бік! Не пропустіть. А я так їхала. Зате виспалася класно у купе. Ще би ні - за такі то гроші!

Четвертий день на анестетиках. Зате все що не трапляється сприймаю із стоїцизмом та спокоєм. Вчорашня розмова по мобільному (лише півгодини), – і я знову вільна людина.

Здається, то стало для мене звичкою - гості в хату, а я спати... Був у гостях Н. Замість того,щоб поспілкуватися із другом, каю-чави попити - не пам'ятаю, як заснула. Прокинулася - двері закриті (як він їх закрив з тамтого боку - не уявляю!), комп вимкнений, тільки світло світиться - не здогадався :)

Болить зуб, болить щока. Ненавмисне витягла дренаж... А за годину до лікаря. І так щодня до кінця тижня. І хто зна, чи з того буде толк.

Як казав Н., з моїм везінням на корабель мене не можна. Він із порту не вийде, там і осяде на дно.

От би напитися - а мені не можна. Кальосами натомість закидаюся.
varvarka: (Default)
Карочя, капец мені.
До ранку не доживу мабуть.
Екскурсія по столиці розпочалася з огляду місцевих стоматологічних клінік. У одній нас послали, інша була закрита, ще одна казьонна - щось на зразок першої, але ще гірше... в результаті 3 годинних блукань знайшли пристойну приватну клініку де мені за пристойні гроші поколупалися у зубах і сказали, що без операції не обійдецця.
Кля!
Висновк після гуляння по Києві:
1. Понравилися мальчики-емо. Їх треба грати, а дівчаток-емочок відстрілювати. Так кажуть київські дівчата. А київські хлопці думають зовсім навпаки.
2. У Києві нема нормальної стоматології!!! Зуби лікувать тільки вдома.
3. Метро - найекономнішй вид транспорту. 50 копійок і катаєшся цілий день.
3. У Львові мода на маленьких (молодших) хлопців. А оскільки Київ - столиця, відповідно тут мода на молодшеньких хлопців блакитноокого спрямування.
4. Готи, гуни, чудь, меря та інші племена у Львові виглядають модніше і природніше, аніж у Києві.
5. Видивлялася по вулицях Ревелейшн Кейна. Не помітила. Жаль.
6. Чомусь не вражена взагалі. Ніби приїхала з одного села в чуть більше сусіднє.
7. Не вражена взагалі мабуть через те, що торможу по повній. 10 таблеток знеболювального - то не жарти. і ще пачка трамадолу в сумці.
8. завтра буде новий день. Хоч би без знеболювального.....

Profile

varvarka: (Default)
varvarka

July 2014

S M T W T F S
  12345
6789 101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 24th, 2017 02:31 am
Powered by Dreamwidth Studios