varvarka: (Mi-mi-minimalism)
Originally posted by [livejournal.com profile] izdryk_y at гіпоксія
гіпоксія


це так дивно – між нами ніякої близькості
тільки ці кілометри і різні умовні бар'єри
ув обіймах твоїх я гойдався би наче в колисці
але замкнуто брами зачинено парки і сквери
і ніщо не римується – двері не входять в одвірки
і маршрути в квитках і сеанси підкреслено різні
навіть кров і любов ми розлили по різних пробірках
навіть слово і зойк все ніяк не вкладаються в пісню
це так дивно усе
бо щоденно
щонічно
ніколи
не виходжу із тебе як не виходять з запою
і хапаю мов риба повітря –
налякано
кволо:
дай дихнути тобою
дай ще раз дихнути тобою
varvarka: (Mi-mi-minimalism)
Надибала на таку статтю. Залишу собі напам'ять її тут.

1. Економічний примус рабів до постійної роботи.

Сучасний раб змушений працювати без зупинки до смерті, тому що коштів, зароблених рабом за 1 місяць, вистачає, щоб оплатити житло за 1 місяць, їжу за 1 місяць і проїзд за 1 місяць. Оскільки грошей вистачає у сучасного раба завжди тільки на 1 місяць, сучасний раб змушений працювати все життя до смерті. Пенсія також є великою фікцією, тому що раб-пенсіонер віддає всю пенсію за житло і їжу, і у раба-пенсіонера не залишається вільних грошей.

2. Попит: та чи власний?..

Другим механізмом прихованого примусу рабів до роботи є створення штучного попиту на псевдопотрібні товари, які нав'язуються рабу за допомогою тв-реклами, піару, розташування товарів на визначених місцях магазину. Сучасний раб залучений в нескінченну гонку за «новинками», а для цього змушений постійно працювати.

3. Фінанси-кредити

Третім прихованим механізмом економічного примусу сучасних рабів є кредитна система, за «допомогою» якої сучасні раби все більше і більше втягуються в кредитну історію через механізм «позичкового відсотка».
З кожним новим днем сучасний раб боргує все більше і більше, тому що сучасний раб для того, щоб розрахуватися з процентним кредитом, бере новий кредит, не віддавши старий, створюючи піраміду боргів. Борг, який постійно висить над сучасним рабом, добре стимулює його до роботи навіть за мізерну плату.

4. Держава

Четвертим механізмом примусу сучасних рабів працювати на прихованого рабовласника є міф про державу. Сучасний раб вважає, що працює на державу, але насправді раб працює на псевдодержаву, оскільки гроші раба надходять в кишеню рабовласників, а поняття держави використовується, щоб затуманити мізки рабів, щоб раби не задавали зайвих запитань типу: чому раби працюють все життя і залишаються завжди бідними? І чому раби не мають частки прибутку? І кому конкретно перераховуються гроші, виплачені рабами у вигляді податків?

5. Інфляція

П'ятим механізмом прихованого примусу рабів є механізм інфляції. Зростання цін при відсутності росту зарплати раба, забезпечує приховане непомітне пограбування рабів. Таким чином, сучасний раб убожіє все більше і більше.

6. Безвихідь у прямому сенсі

Шостим прихованим механізмом змусити раба безкоштовно працювати є позбавлення раба коштів на переїзд і покупку нерухомості в іншому місті або іншій країні. Цей механізм змушує сучасних рабів працювати на одному містоутворюючому підприємстві і «терпіти» кабальні умови, тому що інших умов у рабів просто немає і втекти рабам ні на що й нікуди.

7. Непоінформованість

Сьомим механізмом, який змушує раба безкоштовно працювати, є приховування інформації про реальну вартість праці раба, реальну вартість товару, який виготовив раб. І частки зарплати раба, яку забирає рабовласник через механізм бухгалтерського нарахування, користуючись незнанням рабів і відсутністю контролю рабів над додатковою вартістю, яку рабовласник забирає собі.

8. Історія

Для того, щоб сучасні раби не вимагали своєї частки прибутку, не вимагали віддати зароблене їх батьками, дідами, прадідами, прапрадідами і т.д., є замовчування фактів розграбування по кишенях рабовласників ресурсів, які були створені численними поколіннями рабів протягом тисячолітньої історії або є природними ресурсами, що належать всім.

(с) Globosfera на Facebook
varvarka: (Mi-mi-minimalism)
Знайшла цю статтю в древніх номерах газети "Усі новини", яка вже не виходить. Перечитала її, і вона, як і скількись там років тому, була для мене актуальною. Бо я вже було забула, чому не варто казати "нема за що", а тепер згадала собі. І ділюся з вами.

“ТА НЕМА ЗА ЩО!” – КАЖУТЬ В УКРАЇНІ

Дуже часто можна почути, як дехто з нас (маю на увазі саме українців) під час розмови у відповідь на чиєсь “дякую” каже: “Та нема за що!” Європейці (не забуваймо про те, що ми таки передусім слов’яни) цю нашу знамениту фразу не те, що не розуміють, не сприймають на рівні просторових вібрацій.

Якби розуміли, то не просили б тлумачення згаданої вище фрази, яка, до речі, проросла в нас не лише генетично, а й просто на клітинному рівні. Ми ж настільки вже звикли до таких висловлювань, що кажемо їх автоматично, не усвідомлюючи насправді їхньої глибинної сутності, навіть не глибинної, а… первісної. Адже щось передувало їм, перш аніж вони з’явилися на світ. Щось мусило бути тією першопричиною, поштовхом, відправною точкою…

Read more... )
varvarka: (Default)
час не лікує.
спогади не забуваються, слова не стираються з пам'яті.
час лише обриває невидимі нитки між тобою і тими людьми, за якими колись сумувало твоє серце - і вони назавжди втрачають свою владу над тобою. спогади не забуваються - вони просто перестають мати значення. тому що з плином часу перестають мати значення ті, з ким вони були пов'язані
(с) Олег Довганик
varvarka: (Default)
Переглядала стрічку у ВК і звернула увагу на два статуси, які йшли один за одним. Різні спільноти їх опублікували, але таке враження що поряд вони не випадково.

1.
У слепого спросили: "Что тебе нужно для счастья?" Слепой ответил: "Хочу видеть". У хромого спросили: "Что тебе нужно для счастья?" Хромой ответил: "Хочу бегать". У безрукого спросили: "Что тебе нужно для счастья?" Безрукий ответил: "Хочу сам себя обслуживать". У голодного спросили: "Что тебе нужно для счастья?" Голодный ответил: "Хочу кусочек хлеба и тарелку супа". Много ли надо человеку для счастья? Я имею всё, и счастлива ли я зависит от того, считаю ли я себя счастливой.

2.
«Обладание многим не решает всех проблем и счастье заключается не в имуществе или отношениях. Ответ кроется в нас самих. Если мы не можем достичь состояния мира и счастья внутри себя, не стоит рассчитывать, что оно придет извне». 
    Тензин Пальмо    
varvarka: (Default)
Originally posted by [livejournal.com profile] yaroslav_lazor at ...осінь...
...ось вона й прийшла...
...ніжним дотиком... легеньким стуком по одвірку... чи заглянувши в привідчинене вікно... сповістила нас про свої відвідини...
...вона буде з нами від спекотних літніх днів... й до сурових зимових морозів...

...ми з нею проведемо кращі дні року...
...ми будемо з нею... накидувати куртку на плечі дівчини, що поряд... згадувати про парасольку... слухати шепіт листя під ногами... гуляти по мокрій бруківці...
...ми будемо з нею... кутатись в плєд і пити гарячий портвейн... ховатись в пабах від перших морозів...
...ми будемо з нею... сумно дивитись у вікно автівки по дорозі додому... й весело святкувати останній свій день студента...
...ми будемо разом...

...вона даруватиме нам червоне небо при заході сонця... й жовте листя на деревах...
...окутувати своїми теплими обіймами вересня... й холодними вітрами листопада, що граючи в квача - ганятимуть лабіринтом вулиць нашого міста...

...ось вона й прийшла...
...осінь...


varvarka: (Default)
Originally posted by [livejournal.com profile] scessia at Про НЕЇ...
Я люблю Осінь за її безпардонність... Вона ніколи не запитує, чи можна, о котрій буде зручно, чи ти не занята, чи хочеш її бачити, вона просто приходить... Загадково усміхаючись, кутається у теплий шарф, без дозволу дістає зі сховку пляшку вина, запалює свічки і наказує мовчати. Осінь не любить зайвих слів. Отак і сидимо: я і Вона - кожна у своєму кутку кімнати, мовчки куримо, слухаємо джаз. Вона, чомусь, завжди вмикає джаз, котрий я терпіти не можу (а вона ж знає, знає...), але тільки посміхається, пригублюючи терпкуватий напій прямісінько з пляшки. О, так, вона вміє дратувати: як тоді, коли навмисне перевернула вазу хризантем, чи іншого разу, коли викидала з вікна повні пригоршні каштанів на голови перехожим, або тоді, коли розгубила гербарій і ми цілісінький день шукали його у парку. Вона така, ця руда, нахабна Осінь. Зате з нею простіше, ніж з рештою: не треба дешевих масок, зайвих слів, бутафорних усмішок. Вона називає речі своїми іменами, не лукавить і не грається в Меррі Поппінс. Мені ще вчитись і вчитись...  Але зараз ми просто сидимо. З нетрів своєї, здається, бездонної торби вона дістає шоколад - чорний, гіркий, в ледь розірваній пазолітці. Я відмовляюсь - ще ковток вина, а вона вгризається білосніжними зубами в чорні кубики і з дитячою ненаситністю з'їдає усю плитку. Вечоріє... і я вже знаю, що скоро вона піде - так само мовчки встане, махне на прощання - не проводжай, зачинить двері і застукоче каблучками додолу - Вона завжди стрибає через сходинку... Вдихаю запах її парфумів і обертаюсь до вікна, спостерігаю за тим, як червоно-білими зміями снують ланцюжки автомобілів, розбиваючи на друзки обгрижений четвертак місяця, що віддеркалюється у першій ліпшій калюжі. Пронизливий вітер стукає до мене в шибку, виробляючи шалені па багряним листям... Обертаюсь назад до кімнати - вона порожня, але я не зважаю. Я знаю, що Вона знову прийде зі своїм незмінним шарфом, вином і запахом хризантем...

P.S. Отак це було сьогодні...



Більше ТУТ...
varvarka: (Default)
1. Жизнь взаймы
Эрих Мария Ремарк

Мужчина, его автомобиль, хрупкая девушка, умирающая от туберкулеза. Героиня тратит все деньги на платья Balenciaga, а герой очень хочет верить в лучшее. Ироничный и абсурдный финал переворачивает эту сентиментальную историю с ног на голову. Если верить в сомнительный тезис о том, что каждая девушка в 17 лет должна читать Ремарка, то пусть уж это будет “Жизнь взаймы”.

2. Портрет Дориана Грея
Оскар Уайльд

Прекрасный и капризный юноша Дориан не хочет стареть. Талантливый художник Бэзил пишет его портрет и, сам того не зная, в буквальном смысле передает на холсте его душу. Теперь Дориан навеки молод, а портрет стареет вместо него. Прекрасный мистический роман про наивный эгоизм юных, про аморальность красоты и про то, как на самом деле страшно никогда не меняться.

Read more... )
varvarka: (Default)
Originally posted by [livejournal.com profile] pihovkin1 at Правда или ложь?
Оригинал поста на сайте: pihovkin.ru

Серия работ американского дизайнера Джастин Барбер (Justin Barber), в которой он хотел раскрыть тему ежедневной лжи, которую мы говорим всем вокруг, в том числе и себе! На постерах мы видим фразу, которую мы произносим вслух, а в скобках то – что мы на самом деле имеем в виду:


1.


Смотреть дальше... )


varvarka: (Default)


Жінки всі істерички. Проте істерики у кожної проявляються по-різному.

Їх можна поділити на три типи:

1. Та, яка влаштовує істерику з приводу і без: „ти на мене не так глянув”, „ти не помітив моєї нової сукні (зачіски тощо), „ти не смієшся з анекдотів”, і за кожне „не так” чоловік отримує істерику чи скандал або образу з невиразними поясненнями або взагалі без них. Оскільки жінка сама не розуміє або не може чітко пояснити причини істерики.

2. Та, яка довго і багато накопичує образливі і неприємні речі в собі, намагаючись пробачити, проковтнути, промовчати, але таким чином наповнює свою чашу, збирає потроху негатив, аналізує, зіставляє – і як тільки чаша переповнюється - виникає скандал або істерика. Але ця жінка найчастіше постарається дати пояснення всьому після спалаху.

3. Та, яка мовчить і усміхається, ніколи істерик не влаштовує, мовчки, спокійно робить вигляд, що нічого поганого не відбувається. Чоловік, звісно ж, може здогадуватися що щось не так, але оскільки жінка не скаржиться ні на що, то він думає що все гаразд. Але у такої жінки теж є своя чаша, і коли вона переповниться - жінка зібравши речі і не пояснюючи нічого, мовчки зникає з життя чоловіка.

Тепер опис типів. )
varvarka: (Default)
Мы в детстве были намного откровенней.
Что у тебя на завтрак? -Ничего.
А у меня хлеб с маслом и варенье,
Возьми немного хлеба моего.
Года прошли, и мы иные стали,
Теперь никто не спросит никого:
Что у тебя на сердце? Уж не тьма ли?
Возьми немного света моего.
varvarka: (Default)
1. Пойми, что тебе по-настоящему нравится. Это и самое главное, и самое сложное. Золотое правило гласит – делай то, что доставляет тебе истинное удовольствие, и тогда ты станешь намного счастливее. Но надо быть готовым к тому, что поиск своего пути – это марафон, который может продолжаться много (десятков?) лет.

2. Откажись от мусора, который ты ешь, пьешь и куришь каждый день. Никаких секретов и хитрых диет – просто натуральная пища, фрукты, овощи, вода. Не надо становиться вегетарианцем и полностью завязывать с выпивкой, - достаточно лишь максимально ограничить сахар, муку, кофе, алкоголь и всю пластмассовую еду.

3. Учи иностранные языки. Это нереально расширит глубину восприятия мира и откроет невиданные перспективы для обучения, развития и карьерного роста. Русскоязычных пользователей интернета 60 миллионов. Англоязычных – миллиард. Центр прогресса сейчас находится по другую сторону границы, в том числе языковой. Знание английского – это уже не просто прихоть интеллигентов, а жизненная необходимость.

[]4. Читай книги. Примерный круг – твоя профессиональная область, история, естествознание, личностный рост, социология, психология, биографии, качественная художественная литература. Нет времени читать потому, что ездишь за рулем – слушай аудиокниги. Золотое правило – читай/слушай как минимум одну книгу в неделю. Это 50 книг в год, которые перевернут твою жизнь.

Read more... )
varvarka: (Default)
Сподобалася стаття з Транслітери.
Ділюся прекрасним із вами:



Тема сексуальності – найпотужніший магніт для привернення уваги аудиторії. Найбільше купонів з того стрижуть, зрозуміло, рекламісти (і отримують найбільше критики, яка їм по барабану). Однак представники “благородніших” професій – ілюстратори, фотографи, дизайнери – ажніяк не гребують пожвавити власні роботи за рахунок старих добрих людських інстинктів.


Інша річ, коли сексуальність є тематично мотивованою, як у випадку обкладинок для “пікантних” текстів. Мова, зрозуміло, йде не про конвеєрний масліт, де і тексти, і обкладинки клепають за однаковими лекалами на всю серію. Цікавить нас той фікшн і нонфікшн, що претендує на бодай якусь художню чи інтелектуальну якість і відповідним чином має бути “представлений” своєму читачеві.


Read more... )
varvarka: (Default)
Тім РЕДФОРД. The Guardian, переклад «Медіа-грамотність», 9 березня 2011 року

Жоден читач у світі не дорікне тобі, що твоя стаття занадто просто написана. Звертайся до звичайної людини. Не смій вважати читача ідіотом. Читай багато. Не бійся заглядати у словник. Пиши правду. Ці 25 заповідей я написав 15 років тому — чи навіть більше, — готуючись до медіа-тренінгу для групи редакторів із видання Elsevier. Складати їх я почав, запитавши сам у себе: що найголовніше в роботі журналіста? Відповідь прийшла одразу, чітка і ясна: зробити так, щоб твої статті читали. Зрештою, це і є одна-єдина причина для їх написання. Журналісти пишуть із метою посприяти розвиткові демократії, обстояти правду й справедливість, побачити світ і заробити собі на прожиття, але всього цього не буде й близько, якщо їхніх матеріалів ніхто не читатиме. Правдиве й точне викладення фактів, звісно, теж має неабияке значення; без нього ти не можеш називатися журналістом, це вже геть інша гра. Але передовсім ти мусиш бути автором, якого читають, — інакше ти, знову ж таки, не журналіст.

...Згодом мене попросили виступити перед колективом журналу Nature, і я скористався тими самими нотатками. Я дав своєму викладові жартівливий підзаголовок: «Маніфест простого письма».

1. Коли ти сідаєш писати статтю, в усьому світі для тебе повинна існувати одна-єдина людина, з якою ти, проте, ніколи не зустрінешся. Це твій читач.

2. Ти пишеш не для того, щоб справити враження на вченого мужа, в якого допіру взяв інтерв’ю, чи на професора, що приймав у тебе кваліфікаційний іспит, чи на дурня-редактора, що не розгледів твого таланту... Ти пишеш для тих людей, що проглядають журнал чи газету, їдучи в метро, і можуть у будь-яку мить перегорнути сторінку.

Read more... )
varvarka: (Default)
 Каже мені Н.: "Запости цю кортінку в жеже"
А я: "Нахфіга, я вже в контакті постила, ти що не бачив?"

Profile

varvarka: (Default)
varvarka

July 2014

S M T W T F S
  12345
6789 101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 22nd, 2017 02:42 am
Powered by Dreamwidth Studios