![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
varvarkaМайже соціонічна історія, і тут би пасував тег "Соціоніка", но нибуду.
Знаєте, який мій любімий соціотип? Нє, не Габєн. І дажи не Штірліц. Мені дуже нравляться Робеспьєри. От сидить воно таке дрищаве за компіком в очьочках. І умне - шоппц. Значить Варя пропала цілком і полностью. Може бути і не дрищаве, але головне вумне, ну і шо ше там по списку - мізантропія, соціопатія, снобізм...
Маю три любімі Роби. З першим я познайомилася першого дня на першому курсі. Сиділо воно таке ніщасне, в кут забилося, всіх боялося... Ну я сразу поряд сіла і кажу: така та перша пара нудна, пішли на пиво... І ми пішли. Так в моєму житті появився Хомич. Тоді ж на першому курсі він зробив меніпропозицію конкретне западло, яке я йому згадуватиму до кінця його днів. Ми домовилися іти фотографувати світанок. А тоді світало дуже рано. Ну я як відповідальна людина, прокинулася о 4-й і вже в 5 була під гуртожитком. А тої с... нема. Вахтерка двері закрила, пішла досипати. Минає півгодини. Слухавки воно звісно ж не бере. Пішла я на Погулянку, нашла повалене дерево з кросівим краєвидом, випила свою каву, і в 7-й прийшла в гуртожиток. Про те, як я кидалася камінцями в Хомичівськке вікно не розповідатиму. Ібо стидно.
Вчора вночі він пише - пішли завтра світанок зустрічати. 10 років пройшло. А воно зараза всьо не узбагоїцця ))) Звісно, що нікуди я не пішла...
Іншого Роба я зустріла на 3-му курсі (він був 1-курсником) - познайомилися як всі порядні люди в той час, у чаті... Я напросилась в гості. Він зварив мені кави. Проспілкувалися півночі, притому я умудрялася за тих півночі пару годин поспати, а він в той час сидів і якіто коди писав... Шо-шо, Робесп'єри в такому віці дівок на першому побаченні не грають)) Даже цілуватися не лізуть. Во)) Ну патом були і поцелуї... Але то зовсім інша історія. Але з цим Робиком я спілкуюся досі, ніжно його люблю і вчора дістала в падарок від нього баньку парфумів Ехо Вуман Давідоффф в честь мого д/н, яке було на початку квітня.
Один з найтепліших моїх спогадів, пов'язаних із ним - це осінньо зимові вечори. Він був уже чи то на 4 чи на 5 курсі. А я приїжджала в гуртожиток, робила собі великий бойдик чаю, вилазила на його ліжко з книжкою, і просто сиділа поряд, а він в той час шо робив? Правильно?! Писав якіто коди, чи дізайни дізайнив. Хто його зна. З ним було дуже комфортно мовчати...
Третього Роба я знаю теж сто літ. З 2-го курсу чи шо... Ми ніколи толком не спілкувалися, донедавна. Але я завжди дивилася на цього мовчазного юнака, який говорив умні речі, правда говорив рідко і лише по темі. Десь в березні я запросила його на каву, але увесь вечір говорив в основному він (я перед тим два дня переживала, про що ж ми говоритимемо). Умні речі. А я сиділа і дивилася захопленими очима... Правда Шева мені не повірила, коли я розповіла про це "побачення", ібо цитую: "Ти гониш?! Він шо справді, говорити вміє ?" З цим Робиком дуже комфортно кудись ходити. На концерт, в кіно, в кафе, в гори ;) Ну але це теж інша історія, про яку ви вже в курсі ))
І шо-шо, це кінець історії? А ніфіга. Зависаю я зараз на одному пабліку вконтакті. Сидять там всякі пацанчіки кросіві студєнти першокурснікі... Словом, всьо шо після 1992 року випуску. І зайшла мова за соціоніку. Хтось її котірує, хтось нє... І один такий вумний мальчік пише там вумні штуки... Ну я дівчинка доросла, знайомитисяна вулиці вконтакті не боюся. Додала в друзі, написала... І панєслось... Знов недоспані ночі, цілий день якіта ппц вумні (і головне інтересні!) бесіди. Він мені забавки скидає, які викликають у мене або повне непоніманіє предмета або інтелектуальний оргазм. Тіліфончиками ми обмінялися, фоточками тожи (сорочка в клєточку...) Каву пити ідемо. І це навіть не моя ініціатива )) Но єсть одно но. Дажи два. Нє, три! По перше, як ви вже здогадалися, хлопчина класічіский Робеспьєр у вакуумі, по друге, йому 21, по третє, його в понеділок забирають в армію!
П.С. Поставлю я таки тег "Соціоніка", шо уж там
П.П.С. Ішо один тег в процесі домалювався )
Знаєте, який мій любімий соціотип? Нє, не Габєн. І дажи не Штірліц. Мені дуже нравляться Робеспьєри. От сидить воно таке дрищаве за компіком в очьочках. І умне - шоппц. Значить Варя пропала цілком і полностью. Може бути і не дрищаве, але головне вумне, ну і шо ше там по списку - мізантропія, соціопатія, снобізм...
Маю три любімі Роби. З першим я познайомилася першого дня на першому курсі. Сиділо воно таке ніщасне, в кут забилося, всіх боялося... Ну я сразу поряд сіла і кажу: така та перша пара нудна, пішли на пиво... І ми пішли. Так в моєму житті появився Хомич. Тоді ж на першому курсі він зробив мені
Вчора вночі він пише - пішли завтра світанок зустрічати. 10 років пройшло. А воно зараза всьо не узбагоїцця ))) Звісно, що нікуди я не пішла...
Іншого Роба я зустріла на 3-му курсі (він був 1-курсником) - познайомилися як всі порядні люди в той час, у чаті... Я напросилась в гості. Він зварив мені кави. Проспілкувалися півночі, притому я умудрялася за тих півночі пару годин поспати, а він в той час сидів і якіто коди писав... Шо-шо, Робесп'єри в такому віці дівок на першому побаченні не грають)) Даже цілуватися не лізуть. Во)) Ну патом були і поцелуї... Але то зовсім інша історія. Але з цим Робиком я спілкуюся досі, ніжно його люблю і вчора дістала в падарок від нього баньку парфумів Ехо Вуман Давідоффф в честь мого д/н, яке було на початку квітня.
Один з найтепліших моїх спогадів, пов'язаних із ним - це осінньо зимові вечори. Він був уже чи то на 4 чи на 5 курсі. А я приїжджала в гуртожиток, робила собі великий бойдик чаю, вилазила на його ліжко з книжкою, і просто сиділа поряд, а він в той час шо робив? Правильно?! Писав якіто коди, чи дізайни дізайнив. Хто його зна. З ним було дуже комфортно мовчати...
Третього Роба я знаю теж сто літ. З 2-го курсу чи шо... Ми ніколи толком не спілкувалися, донедавна. Але я завжди дивилася на цього мовчазного юнака, який говорив умні речі, правда говорив рідко і лише по темі. Десь в березні я запросила його на каву, але увесь вечір говорив в основному він (я перед тим два дня переживала, про що ж ми говоритимемо). Умні речі. А я сиділа і дивилася захопленими очима... Правда Шева мені не повірила, коли я розповіла про це "побачення", ібо цитую: "Ти гониш?! Він шо справді, говорити вміє ?" З цим Робиком дуже комфортно кудись ходити. На концерт, в кіно, в кафе, в гори ;) Ну але це теж інша історія, про яку ви вже в курсі ))
І шо-шо, це кінець історії? А ніфіга. Зависаю я зараз на одному пабліку вконтакті. Сидять там всякі пацанчіки кросіві студєнти першокурснікі... Словом, всьо шо після 1992 року випуску. І зайшла мова за соціоніку. Хтось її котірує, хтось нє... І один такий вумний мальчік пише там вумні штуки... Ну я дівчинка доросла, знайомитися
П.С. Поставлю я таки тег "Соціоніка", шо уж там
П.П.С. Ішо один тег в процесі домалювався )
