![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Літо-сонце і соварік
Jul. 20th, 2014 10:16 pmУлітку мені треба переходити на нічний режим життя і праці. Інакше - то не життя, а якась пародія. І нинішній день став цьому іще одною ілюстрацією. Увесь день мучиоася від головного болю, задухи, паморочилося в голові, і взагалі інформація не сприймалася ніяка крім подушки - нічого не бачила. Не допомогли солпадеїн, аспірин, 2 кави і душ. А рівно о восьмій наче щось клацнуло - і ось вона я - активна весела в голова працювати хоч усю ніч - аби лише вікно було навстіж відчинене...
Нічні жахливчики
Jul. 10th, 2014 11:55 amУ моїх дверях, коли їх відкривати, гучно клацає замок. Я цього звуку ні з цим не сплутаю. І ось сплю я тихо мирно, і сниться мені, що я тихо мирно сплю, і в дверях з характерним звуком клацає замок. Що я прокидаюся, перелякана, сідаю в ліжку, і чую кроки в кухні. Мені страшно, і під рукою нема лома (а він мені дуже знадобився б). Двері в кімнату відчиняються, і там стоїть чоловік, він не має добрих намірів. Навпаки - його наміри дуже погані, він хоче мене вбити. Я зриваюся з ліжка, і як є, в шортах і майці, підбігаю до вікна, озброююся кріслом і чекаю, поки той чувак підійде. Він підходить, далі всього багато - поламане крісло, кинутий тілівізор, розбитий в друзки вазон... Якось я з тої кінати вириваюся, біжу через кухню, вибігаю босою в коридор, і спіскаюся по сходах надвір, там ніч, падає сильний дощ. За мною не женуться. У хаті горить світло, видно постать цього чоловіка. Він стоїть у вікні і дивиться на мене. Я розвертаюся, і йду геть. Мені немає кіди іти... Хоча... Через 40 хвилин стою під дверима в Iryna Birdorable Gapanovych, на мені немає сухого місця, дуже холодно, особливо в ноги. Але все страшне позаду, бо вже чую, як за дверима хтось прокинувся і йде до дверей мені відкривати.
В той момент я прокидаюся від того, що у дверях з характерним звуком клацає замок. Я перелякана, сідаю в ліжку, і чую кроки в кухні. Мені страшно, і під рукою нема лома (а він мені дуже знадобився б). Я різко встаю, підбігаю до дверей в кухню, і відчиняю їх. У кухні нікого немає. за стіною сусіди намагаються відчинити свої двері, їм не вдається, вочевидь переставили замок і він так само клацає як мій. Чути кроки і голоси, але не в моїй кухні, а в них на балконі. Підходжу до своїх дверей, перевіряю, чи зачинені. Повертаюся в ліжко і засинаю до ранку. За вікном періщить дощ.
В той момент я прокидаюся від того, що у дверях з характерним звуком клацає замок. Я перелякана, сідаю в ліжку, і чую кроки в кухні. Мені страшно, і під рукою нема лома (а він мені дуже знадобився б). Я різко встаю, підбігаю до дверей в кухню, і відчиняю їх. У кухні нікого немає. за стіною сусіди намагаються відчинити свої двері, їм не вдається, вочевидь переставили замок і він так само клацає як мій. Чути кроки і голоси, але не в моїй кухні, а в них на балконі. Підходжу до своїх дверей, перевіряю, чи зачинені. Повертаюся в ліжко і засинаю до ранку. За вікном періщить дощ.
РВАТЬ ПО ЖИВОМУ. Ольга Карчевская
Jun. 24th, 2014 02:02 pmПросто залишу це тут
Когда была близость и вдруг ее резко не стало - человека вырвали из жизни с корнем, как больной зуб, - это действительно больно.
Кто-то перегибается пополам, не в силах подняться. Кто-то использует как анестетики экстренные новые отношения, алкоголь и другие наркотики, кто-то заедает или "засыпает" боль. Трудо-, шопо- и сексо- голизм, всевозможные "мании" и "филии" - что только люди не прилаживают на пустое место от подкожного и внутривенного еще совсем недавно человека. Кто-то просто игнорирует боль, знаете есть такое понятие "отрицательная галлюцинация" - когда мы не видим то, что есть. Но ни одна из этих стратегий не помогает.
( Read more... )
Когда была близость и вдруг ее резко не стало - человека вырвали из жизни с корнем, как больной зуб, - это действительно больно.
Кто-то перегибается пополам, не в силах подняться. Кто-то использует как анестетики экстренные новые отношения, алкоголь и другие наркотики, кто-то заедает или "засыпает" боль. Трудо-, шопо- и сексо- голизм, всевозможные "мании" и "филии" - что только люди не прилаживают на пустое место от подкожного и внутривенного еще совсем недавно человека. Кто-то просто игнорирует боль, знаете есть такое понятие "отрицательная галлюцинация" - когда мы не видим то, что есть. Но ни одна из этих стратегий не помогает.
( Read more... )
Про принця
Jun. 22nd, 2014 10:35 pmВчора Іскра та Ілона видавали мене замуж. Взяли мене попід руки (шоп не втекла), і водили центром, шукали мені принця.
Принці ясно шо мені не підходили ніякі. Альбо малі (після 94 року випуску), альбо старі і жонаті, альбо низенькі, альбо по соціотипу не тойво (ггг). Ну десь по закінченню першої години, коли ми зайшли в черговий магазін зі шмотками один принць таки найшовся - хлопчик-продавець із Сістерс. Блондин з голубими очима (хз які там очі, але най будуть голубі), в зеленім піджачку. Він бавився з нами в гру "вдягни Іскру як принцеску", і в ході розмови виявилося, що любить дивитися мультики ))) Але чомусь дівчита мого принця забракували і витягли мене з магазіну.
Я була в розпачі і пічялі. Цілих 10 хвилин, поки не побачила свого містера Біга. О-о-о... Цей високий статний мужчіна так не схожий на тих хлопаків, що мені зазвичай подобаються... Чорне волосся, карі очі (хз які там очі, але най будуть карі), така благородна триденна щетина... Я його запеленгувала у ту мить, коли він повертав з Галицької на Площу ринок і серце в ту мить забилося як скажене: "Це - ВІН".
Дівчата миттю оцінили ситуацію, переглянулися, і потягли мене за ним, по дорозі вигадуючи фразу, з якою чіплятимуться до хлопа. Зупинилися на "Перепрошую, а вашій мамі невістка не потрібна?". Наздогнали ми цього красеня на зупинці трамвая "пл Ринок", саме під'їхала десятка. Він щось там говорив у свій біленький айфон, я іще раз насолодилася його мужнім профілем, і поки дівчата, втративши пильність, полегшили хватку, вирвалася і втекла.
Казали, що цей чоловік не сів у трамвай, він попрямував до кафе Діана, де в той час танцювали сальсу, підійшов до пари літніх людей (видно якісь знайомі), і почав з ними говорити. Але я цього вже не бачила, бо чкурнула мало не до Атляса, і вже там чекала своїх дівчат. В цілковийтій безпеці.
А тепер сиджу і думаю: це ж Львів, а не "Щоденник Бріджит Джонс", і принці на вулиці двічі не зустрічаються... Треба було йти свататися, або принаймні познайомитися )
Принці ясно шо мені не підходили ніякі. Альбо малі (після 94 року випуску), альбо старі і жонаті, альбо низенькі, альбо по соціотипу не тойво (ггг). Ну десь по закінченню першої години, коли ми зайшли в черговий магазін зі шмотками один принць таки найшовся - хлопчик-продавець із Сістерс. Блондин з голубими очима (хз які там очі, але най будуть голубі), в зеленім піджачку. Він бавився з нами в гру "вдягни Іскру як принцеску", і в ході розмови виявилося, що любить дивитися мультики ))) Але чомусь дівчита мого принця забракували і витягли мене з магазіну.
Я була в розпачі і пічялі. Цілих 10 хвилин, поки не побачила свого містера Біга. О-о-о... Цей високий статний мужчіна так не схожий на тих хлопаків, що мені зазвичай подобаються... Чорне волосся, карі очі (хз які там очі, але най будуть карі), така благородна триденна щетина... Я його запеленгувала у ту мить, коли він повертав з Галицької на Площу ринок і серце в ту мить забилося як скажене: "Це - ВІН".
Дівчата миттю оцінили ситуацію, переглянулися, і потягли мене за ним, по дорозі вигадуючи фразу, з якою чіплятимуться до хлопа. Зупинилися на "Перепрошую, а вашій мамі невістка не потрібна?". Наздогнали ми цього красеня на зупинці трамвая "пл Ринок", саме під'їхала десятка. Він щось там говорив у свій біленький айфон, я іще раз насолодилася його мужнім профілем, і поки дівчата, втративши пильність, полегшили хватку, вирвалася і втекла.
Казали, що цей чоловік не сів у трамвай, він попрямував до кафе Діана, де в той час танцювали сальсу, підійшов до пари літніх людей (видно якісь знайомі), і почав з ними говорити. Але я цього вже не бачила, бо чкурнула мало не до Атляса, і вже там чекала своїх дівчат. В цілковийтій безпеці.
А тепер сиджу і думаю: це ж Львів, а не "Щоденник Бріджит Джонс", і принці на вулиці двічі не зустрічаються... Треба було йти свататися, або принаймні познайомитися )
- Альо, доню, ти де?
- На СПА, мамо...
- А, ну то спи-спи...
Для мене ідеальний відпочинок - це лежати у теплій водичці, або сидіти в сауні, а потім бігом під холодний душ, чи плавати в басейні, а потім у джакузю і на шезлонг - з книжечкою )) ну ви поняли, Варя - птіца водоплавающа. І вперше за останні роки я влаштувала собі такий повний релакс-релакс, аж три дні мокла в СПА-готельчику.
Відпочивали там в основному сімейні пари (тато+мама+дитина) і просто пари (хлопець+дівчина).
І що я зауважила. Ті, хто приїхали парами, так вдвох і ходили територією комплексу. Увесь час. Спочатку дівчина, а за нею хвостиком хлопець. Вона в джакузю - і він туди ж. Вона в басейн - і він. Вона в римську сауну - і чоловік в римську сауну. Скомандувала виходити - виходять. З цього я зробила висновок, що особам чоловічої статі такий відпочинок є малоінтересним, і вони просто не знають, чим зайнятися, тому обирають слухатися у всьому кобіту, і ностальнійно мріють про пару кухлів пива у пивній.
Чоловіки, крім функції компаньйона, виконували функцію спонсора. (хтось же має оплачувати цє марнотратство! :)
Спонсор на СПА - річ дуже корисна і приємна. І як вже ся ті дівки відривали: і масажі такі, і масажі сякі, і манікюр і педикюр, і пілінги-шмілінги, обгортування шоколадні, рисові, соляні, ламінарієві... Словом, прайс на 5 сторінок, йдем всьо по списку... Були такі дівчатка, що від косметолога не виходили, а з супутниками бачилися вже за вечерею або за переглядом кіна.
Ну я собі подумала - чьо уж там, ще якісь фінанси на картці є - піду гляну на той прайс, може і сама на якусь процедурку сходжу... Підійшла до адміністаторки, взяла ту книжочку, сіла читати. Хм-хм, і то би здалося, і це треба... А от манікюр я роблю на 20 грн дешевше... Що ??? 300 грн за шелак? Та я за ці гроші три шелаки зроблю у Львові... За масажик ціна гарна, але ж що з того одного масажу, тре хоча б курс пройти...
Оцінивши кількість необхідних мені спа-процедур, наявні кошти в гаманці і збагнувши масштаб пролеми, вирішила ніц не замовляти... Це був саме той випадок, коли бажання і можливості перебували у дууууже сильній невідповідності.
Попри те, що відпочила зовсім незле, є підозра, що могло бути всьо ліпше. Тому висновок такий: наступного разу СПА планувати заздалегідь, брати чумуйдан грошей і ходити на масажі такі, і масажі сякі, і манікюр і педикюр, і пілінги-шмілінги, обгортування шоколадні, рисові, соляні, ламінарієві... Словом, прайс на 5 сторінок, йдем всьо по списку... Ні в чому собі не відмовляти!
Ви, мабуть, спитаєте, за спонсора?! Так, безумовно спонсор - це приємно, радісно і корисно для жіночого організму. Але зовсім, зовсім не обов'язково :)
- На СПА, мамо...
- А, ну то спи-спи...
Для мене ідеальний відпочинок - це лежати у теплій водичці, або сидіти в сауні, а потім бігом під холодний душ, чи плавати в басейні, а потім у джакузю і на шезлонг - з книжечкою )) ну ви поняли, Варя - птіца водоплавающа. І вперше за останні роки я влаштувала собі такий повний релакс-релакс, аж три дні мокла в СПА-готельчику.
Відпочивали там в основному сімейні пари (тато+мама+дитина) і просто пари (хлопець+дівчина).
І що я зауважила. Ті, хто приїхали парами, так вдвох і ходили територією комплексу. Увесь час. Спочатку дівчина, а за нею хвостиком хлопець. Вона в джакузю - і він туди ж. Вона в басейн - і він. Вона в римську сауну - і чоловік в римську сауну. Скомандувала виходити - виходять. З цього я зробила висновок, що особам чоловічої статі такий відпочинок є малоінтересним, і вони просто не знають, чим зайнятися, тому обирають слухатися у всьому кобіту, і ностальнійно мріють про пару кухлів пива у пивній.
Чоловіки, крім функції компаньйона, виконували функцію спонсора. (хтось же має оплачувати цє марнотратство! :)
Спонсор на СПА - річ дуже корисна і приємна. І як вже ся ті дівки відривали: і масажі такі, і масажі сякі, і манікюр і педикюр, і пілінги-шмілінги, обгортування шоколадні, рисові, соляні, ламінарієві... Словом, прайс на 5 сторінок, йдем всьо по списку... Були такі дівчатка, що від косметолога не виходили, а з супутниками бачилися вже за вечерею або за переглядом кіна.
Ну я собі подумала - чьо уж там, ще якісь фінанси на картці є - піду гляну на той прайс, може і сама на якусь процедурку сходжу... Підійшла до адміністаторки, взяла ту книжочку, сіла читати. Хм-хм, і то би здалося, і це треба... А от манікюр я роблю на 20 грн дешевше... Що ??? 300 грн за шелак? Та я за ці гроші три шелаки зроблю у Львові... За масажик ціна гарна, але ж що з того одного масажу, тре хоча б курс пройти...
Оцінивши кількість необхідних мені спа-процедур, наявні кошти в гаманці і збагнувши масштаб пролеми, вирішила ніц не замовляти... Це був саме той випадок, коли бажання і можливості перебували у дууууже сильній невідповідності.
Попри те, що відпочила зовсім незле, є підозра, що могло бути всьо ліпше. Тому висновок такий: наступного разу СПА планувати заздалегідь, брати чумуйдан грошей і ходити на масажі такі, і масажі сякі, і манікюр і педикюр, і пілінги-шмілінги, обгортування шоколадні, рисові, соляні, ламінарієві... Словом, прайс на 5 сторінок, йдем всьо по списку... Ні в чому собі не відмовляти!
Ви, мабуть, спитаєте, за спонсора?! Так, безумовно спонсор - це приємно, радісно і корисно для жіночого організму. Але зовсім, зовсім не обов'язково :)
(no subject)
Jun. 14th, 2014 11:58 pmЯкось, коли я була ще малою, і була влітку в бабці, на село впав молочно білий туман. Я чогось в той час була в полі, певно бабця відправила мене по телятко. А там цікаве те поле - з одного боку ярок, з іншого - теж яр, в якому річка тече. Якщо бути неуважним - можна зірватися. Туман був настільки концентрованим, що я не бачила простягнутої перед собою руки, а стежки й поготів. Було дуже страшно. Навіть один крок зробити. Я панікувала. Але й знала, що кричи-не кричи, ніхто мене рятувати не прийде. Тому просто пійшла дуже повільними кроками в інтуїтивно обраному напрямку. Йшла довго, збилася зі стежки (досі пам"ятаю як лоскотала ноги та мокра трава), за якийсь час туман розсіявся трохи і виявилося, що я дійшла майже до краю пасовиська, а звідти до хати рукою подати. "Сама дала собі раду" - так прокоментувала бабця цю історію постфактум.
І якось я зараз бачу себе тою дівчинкою, наче мені знов 5 років, і йду я пасовиськом в тумані. Можна крикнути, можна пошукати дорослого. Мені страшно попросити когось про щось, а раптом з мене посміються, а раптом не схочуть помогти, а раптом ця людина, що прийде зла? Але я відважуюсь - і кричу в порожнечу: "Йо-о-о-ожик..." А у відповідь - тиша, а у відповідь - нічого. І я продовжую свою мандрівку навпомацки, інтуїтивно, кожен крок болючий і повільний, але я знаю, що дійду. Дійду сама.
(no subject)
Jun. 9th, 2014 10:08 amЯкби можна було от так просто закреслити, оте кляте
Хроніки Варіків (адин тиждень)
Jun. 8th, 2014 10:52 am31 травня - концерт ОЕ. Дощ. Довге добирання. Дощ. Знайшла Ромка. Не знайшла Ірисі з Ігорком. Славік з кросівим торсом. Дощ. Хороша музика. Дощ. Музика. Дощ. Музика. Дощ. Музика. Дощ. Просто добре. Добирання додому. Сон. У сні - дощ :)
1 червня - ювілей тата в Тернополі. Брати, сестри, діди, бабці... Затишний ресторанчик, давольний тато. Я дуже-дуже тішуся, що в мене такий красивий і молодий тато. Ще б здоров'я йому чуток побільше. Опів на першу - потяг у Львів.
Потім на тижні багато хорошого - піца, фільм "Привид" у середу; прогулянка нічним Стрийським парком та "Inception" у Комуні в четвер; тренування зі ЩДК у вечері в п'ятницю.
Неділя. Кава з Іскрою. прогулянка з Д., вечір з моїми чарівними дівчатками - Софійкою та Аліною і неперевершеними, чудовими, драйвовими і просто офігенними Дах Дотерс. 3 години чистого кайфу :)
Ну і фоточка вам із вчорашнього дня (селфі - наше всьо :)
1 червня - ювілей тата в Тернополі. Брати, сестри, діди, бабці... Затишний ресторанчик, давольний тато. Я дуже-дуже тішуся, що в мене такий красивий і молодий тато. Ще б здоров'я йому чуток побільше. Опів на першу - потяг у Львів.
Потім на тижні багато хорошого - піца, фільм "Привид" у середу; прогулянка нічним Стрийським парком та "Inception" у Комуні в четвер; тренування зі ЩДК у вечері в п'ятницю.
Неділя. Кава з Іскрою. прогулянка з Д., вечір з моїми чарівними дівчатками - Софійкою та Аліною і неперевершеними, чудовими, драйвовими і просто офігенними Дах Дотерс. 3 години чистого кайфу :)
Ну і фоточка вам із вчорашнього дня (селфі - наше всьо :)
Чоловік хоче бачити біля себе гарну доглянену жінку. Гарне волосся, доглянені нігті, вдало підібраний якісний одяг, ненав'язливий мейкап (тоналка і пудра - необов'язково, але шкіра має бути рівною і красивою "від природи"). Багато чоловіків скажуть - та мені однаково, яка там в неї сумочка і туфлі. Але повірте, якщо ця сумочка не пасує до взуття, або взуття погане, вони обов'язково це помітять. Жінка має бути розумною (але не надто), з певним статусом, працювати на хорошій роботі (мало хто з коментаторів попереднього запису ходять на каву з прибиральницями, як мінімум з журналістками, піарщицями, бухгалтерками, вчительками укрмови чи виховательками у дитячому садку...)
Відкинемо момент "чіловєк має бути кросівим ізнутрі" - зустрічають по одьожці, закохуються найчастіше в гарне личко, струшку фігурку - скільки усіляких зізнань у коханні я перечитала останнім часом на популярних пабліках - не перелічити. І усі як на підбір: "Руда дівчинка у синій сукенці, яка їхала в 3А в суботу з Ашану в 14:30 - ти така красуня, відпиши мені у приват".
( Read more... )
АПД: Срач в коментах офіційно оголошується відкритим.
Відкинемо момент "чіловєк має бути кросівим ізнутрі" - зустрічають по одьожці, закохуються найчастіше в гарне личко, струшку фігурку - скільки усіляких зізнань у коханні я перечитала останнім часом на популярних пабліках - не перелічити. І усі як на підбір: "Руда дівчинка у синій сукенці, яка їхала в 3А в суботу з Ашану в 14:30 - ти така красуня, відпиши мені у приват".
( Read more... )
АПД: Срач в коментах офіційно оголошується відкритим.
Психологія ніщеброда
Jun. 4th, 2014 12:43 pmБути бідним, не мати грошей щоб зводити дівчину на каву - це не гріх. І не недолік. Бо причин для цього може бути багато. Може роботи тимчасово нема, чи гаманець вдома забув, чи просто смуга невдач пішла, чи поки вчиться, і відповідно не заробляє, чи відкладає на щось серйозне і всі кошти ідуть туди...
Але якщо чоловік до того ставиться легко і вміє знаходити альтернативи - ніц страшного (можна і на трамвайчиках покататися, і Артек вафельку на двох з'їсти і при цьому провести час не гірше ніж у фешенебельній кафешці).
Та коли ми тільки-тільки познайцомилися, або ж сидимо в одному кафе і спілкуємося, а вже проскакують фрази типу: "та в мене нема грошей на норм велик, то їжджу ґратом", "нащо оце в кафе йти і платити 20 гривень за каву, що не можна кави вдома зварити?", "знов не було грошей на бухло, то просто фільм подивився з філіжанкою кави без печеньки, бо на печеньку теж грошей не було"... Чи мужчина півгодини розглагольствує, як і на чому він економить, чи розказує в деталях які кредити куди платить і що не вистачає на аліменти...
Я в мене когнітивний дисонанс. Бо в той момент думаю - краще нічого не замовляти чи все ж попросити малу філіжанку еспресо? Бо якщо він розраховуватиметься - то виникне конфуз, що це тістечко/сирник/штрудель такі дорогі і кава лате удвічі дорожча за еспресо... Потім забиваю болт і розраховуюся за себе сама. У хлопців з психологією ніщеброда проблем з цим не виникає - ще жоден особливо не наполягав на тому, щоб я сховала гаманець. І це не на ділових зустрічах - а на побаченні!
Я успішна молода жінка, орієнтована на успішного молодого чоловіка. Я ціную достягнення, в плані саморозвитку, кар'єри, особистісного росту і фінансів. Він не має заробляти міліони, може мати дохід нижче середньостатистичного. Але мене тіпає від чоловіків - якщо це дорослі чоловіки, а не хлопчики-студенти - які прибіднюються. І якби ще самі прибіднювалися, так відразу мені починають розказувати - "ти краще вдома пляцка спечи і вдома їж його, нащо баригам в ресторані платити?", "а що не можна вдома купити пляшку вина і випити - обов'язково іти ввечері в цей ресторанчик з терасою?", "о, знову нова сукенка? ти ж минулого місяця вже одну купила, що не вистачить?", "ще б оце я на таксі їхав - тут недалеко, можна і перейтися. А те що ніч і дощ... так це ж не страшно", то я зразу починаю рефлексувати на тему можливості довгого щасливого життя з цим чоловіком, і такої можливості ніяк не знаходжу. Ми ще не зустрічаємся, а на мені вже економлять. А якщо й не економлять - то принаймні свідомо чи підсвідомо попереджають про те що будуть.
Я схочу в театр, на концерт, з коліжанками в сауну - він пилятиме що дорого. Я куплю сукенку/чоботи/сумочку - те ж саме. Я схочу няню для дитини - він відправить мене у декрет, бо "яка няня, моя мама всьо житя мене без няні виховувала і нічо. А да, і це ж дорого". А це вже з реального - я працюю на 2-х роботах, він замість того щоб підтримати морально, пропонує одну кинути і зменшити "запроси". А сказати "Ти лишаєш роботу, а я забезпечую твої захцянки" слабо? Як я розумію, так би мав вчинити нормальний адекватний чоловік. Або тихенько мовчати і не розказувати мені, як жити.
А ще такі чоловіки ніколи не залишають чайових. А коли я виймаю з гаманця десятку і кладу під тарілочку з кавою, роблять круглі очі і питають "А чо так багато? може пьятьорки вистачить?"
Але якщо чоловік до того ставиться легко і вміє знаходити альтернативи - ніц страшного (можна і на трамвайчиках покататися, і Артек вафельку на двох з'їсти і при цьому провести час не гірше ніж у фешенебельній кафешці).
Та коли ми тільки-тільки познайцомилися, або ж сидимо в одному кафе і спілкуємося, а вже проскакують фрази типу: "та в мене нема грошей на норм велик, то їжджу ґратом", "нащо оце в кафе йти і платити 20 гривень за каву, що не можна кави вдома зварити?", "знов не було грошей на бухло, то просто фільм подивився з філіжанкою кави без печеньки, бо на печеньку теж грошей не було"... Чи мужчина півгодини розглагольствує, як і на чому він економить, чи розказує в деталях які кредити куди платить і що не вистачає на аліменти...
Я в мене когнітивний дисонанс. Бо в той момент думаю - краще нічого не замовляти чи все ж попросити малу філіжанку еспресо? Бо якщо він розраховуватиметься - то виникне конфуз, що це тістечко/сирник/штрудель такі дорогі і кава лате удвічі дорожча за еспресо... Потім забиваю болт і розраховуюся за себе сама. У хлопців з психологією ніщеброда проблем з цим не виникає - ще жоден особливо не наполягав на тому, щоб я сховала гаманець. І це не на ділових зустрічах - а на побаченні!
Я успішна молода жінка, орієнтована на успішного молодого чоловіка. Я ціную достягнення, в плані саморозвитку, кар'єри, особистісного росту і фінансів. Він не має заробляти міліони, може мати дохід нижче середньостатистичного. Але мене тіпає від чоловіків - якщо це дорослі чоловіки, а не хлопчики-студенти - які прибіднюються. І якби ще самі прибіднювалися, так відразу мені починають розказувати - "ти краще вдома пляцка спечи і вдома їж його, нащо баригам в ресторані платити?", "а що не можна вдома купити пляшку вина і випити - обов'язково іти ввечері в цей ресторанчик з терасою?", "о, знову нова сукенка? ти ж минулого місяця вже одну купила, що не вистачить?", "ще б оце я на таксі їхав - тут недалеко, можна і перейтися. А те що ніч і дощ... так це ж не страшно", то я зразу починаю рефлексувати на тему можливості довгого щасливого життя з цим чоловіком, і такої можливості ніяк не знаходжу. Ми ще не зустрічаємся, а на мені вже економлять. А якщо й не економлять - то принаймні свідомо чи підсвідомо попереджають про те що будуть.
Я схочу в театр, на концерт, з коліжанками в сауну - він пилятиме що дорого. Я куплю сукенку/чоботи/сумочку - те ж саме. Я схочу няню для дитини - він відправить мене у декрет, бо "яка няня, моя мама всьо житя мене без няні виховувала і нічо. А да, і це ж дорого". А це вже з реального - я працюю на 2-х роботах, він замість того щоб підтримати морально, пропонує одну кинути і зменшити "запроси". А сказати "Ти лишаєш роботу, а я забезпечую твої захцянки" слабо? Як я розумію, так би мав вчинити нормальний адекватний чоловік. Або тихенько мовчати і не розказувати мені, як жити.
А ще такі чоловіки ніколи не залишають чайових. А коли я виймаю з гаманця десятку і кладу під тарілочку з кавою, роблять круглі очі і питають "А чо так багато? може пьятьорки вистачить?"
(no subject)
Jun. 3rd, 2014 09:05 amНинішня акція - "Прокинься о 7-й годині замість 9-ї" - відбулася успішно. Окремо хочу подякувати спонсорові даної акції - хлопчикові зі служби доставки води, який переплутав години доставки ))
Ще раз переконуюся, що ми з Ше ідеальна пара...
- шева я хочу татуху
- і я хочу)
- тризуб?
- вишиванку
- а я тризуб або сову, а ліпше і одне і інше
- я вже навіть дівчинку знайшла, яка робить у львові
- підемо?
- а потім нас батьки разом закопають))
і будемо як трістан та ізольда
- шева я хочу татуху
- і я хочу)
- тризуб?
- вишиванку
- а я тризуб або сову, а ліпше і одне і інше
- я вже навіть дівчинку знайшла, яка робить у львові
- підемо?
- а потім нас батьки разом закопають))
і будемо як трістан та ізольда
Розпорядок дня (как скушно я живу)
May. 23rd, 2014 02:05 pmМій розпорядок дня повністю формується за допомогою гугл-календаря, в якому розписаний графік виходу видань, дедлайни, дні народження, відпустки, концерти, фести, зустрічі і всяке інше.
Так виглядають в мене середа і четвер:
о 8-30 дзвонить будильник, до 9-ї я його тупо ігнорю.
9.00 - зла на увесь світ з напіврозплющеними очима ввалююся в кухню.
09.05 кава запарена, я вже в душі.
09.15-09.45 п'ю каву, їм, що знайду в холодильнику, сушу голову, вибираю, що одягти, читаю жж, вк, фб
09-45-10:00 - макіяж
10:00 виходжу з хати
10:15 - я вже в офісі, п'ю каву.
13:00 обід.
16:30 закінчення першої робочої половини дня.
17:00 я вже в центрі, зазвичай маю одну або 2 зустрічі, вечеряю
18:00 - заскакую в редакцію, розгрібаю "горящі" задачі.
20:30-21:00 - маю іще одну зустріч, або забігаю в улюблену кав'ярню, сиджу, читаю інети або книжку (крім тих вечорів, коли случаєцця загуляти)
21:30-22:00 йду додому пішки - двічі обходжу площу Ринок, спостерігаючи за людьми.
22:15 заходжу в супермаркет біля хати, купую фрукти та морожені овочі
22:30 - вдома, роблю чай, сідаю за комп - фб, жж, вк.
23:00 щось готую їсти (морожені овочі!)
23:30 - жую овочі
00:00-01:00 лягаю і сплю.
Якщо вівторок, то все без змін, крім того, що на роботі до півночі.
Якщо понеділок і четвер, то на роботу приходжу в 11, йду в 19, але в редакції увесь час не сиджу - ще бігаю по зустрічах.
А що з розпорядком у вас?
Так виглядають в мене середа і четвер:
о 8-30 дзвонить будильник, до 9-ї я його тупо ігнорю.
9.00 - зла на увесь світ з напіврозплющеними очима ввалююся в кухню.
09.05 кава запарена, я вже в душі.
09.15-09.45 п'ю каву, їм, що знайду в холодильнику, сушу голову, вибираю, що одягти, читаю жж, вк, фб
09-45-10:00 - макіяж
10:00 виходжу з хати
10:15 - я вже в офісі, п'ю каву.
13:00 обід.
16:30 закінчення першої робочої половини дня.
17:00 я вже в центрі, зазвичай маю одну або 2 зустрічі, вечеряю
18:00 - заскакую в редакцію, розгрібаю "горящі" задачі.
20:30-21:00 - маю іще одну зустріч, або забігаю в улюблену кав'ярню, сиджу, читаю інети або книжку (крім тих вечорів, коли случаєцця загуляти)
21:30-22:00 йду додому пішки - двічі обходжу площу Ринок, спостерігаючи за людьми.
22:15 заходжу в супермаркет біля хати, купую фрукти та морожені овочі
22:30 - вдома, роблю чай, сідаю за комп - фб, жж, вк.
23:00 щось готую їсти (морожені овочі!)
23:30 - жую овочі
00:00-01:00 лягаю і сплю.
Якщо вівторок, то все без змін, крім того, що на роботі до півночі.
Якщо понеділок і четвер, то на роботу приходжу в 11, йду в 19, але в редакції увесь час не сиджу - ще бігаю по зустрічах.
А що з розпорядком у вас?
Майже соціонічна історія, і тут би пасував тег "Соціоніка", но нибуду.
Знаєте, який мій любімий соціотип? Нє, не Габєн. І дажи не Штірліц. Мені дуже нравляться Робеспьєри. От сидить воно таке дрищаве за компіком в очьочках. І умне - шоппц. Значить Варя пропала цілком і полностью. Може бути і не дрищаве, але головне вумне, ну і шо ше там по списку - мізантропія, соціопатія, снобізм...
Маю три любімі Роби. ( Read more... )
Знаєте, який мій любімий соціотип? Нє, не Габєн. І дажи не Штірліц. Мені дуже нравляться Робеспьєри. От сидить воно таке дрищаве за компіком в очьочках. І умне - шоппц. Значить Варя пропала цілком і полностью. Може бути і не дрищаве, але головне вумне, ну і шо ше там по списку - мізантропія, соціопатія, снобізм...
Маю три любімі Роби. ( Read more... )
Ше, Я і наша маленька сім'я
May. 20th, 2014 02:17 pmДивилася вчора фільм "Китайська головоломка". І що цікаво - у ньому 1 в 1 режисери реалізували ідею, яку ми з Ше раніше придумали для себе. Причому навіть певні деталі співпали ))
Ідея така. В певний момент (нехай це залишиться сікрєтом, коли саме), ми з Ше починаємо спільне сімейне життя. Були варіанти виїхати в Ірландію чи Шотландію і одружитися там, але побачимо по ситуації ))) Якщо говорити про характєри - то ми чудово підходимо одна одній. Мені, звісно, доведеться чуток прогнутися під це неймовірно прекрасне і таке ж нестерпне раціо, але нічьо, переживу.
Ше хотіла б сидіти вдома, займатися творчістю, дітьми, ходити на йогу-пілатес, варити борщі. Я б хотіла двіжувати, ходити на роботу, заробляти гроші, не займатися кухнею, зате всі вихідні присвячувати сім'ї. У нас буде двоє діток. Спочаткою мамою стане Ше. Три рочки посидить в декреті, я за той час підназбираю капіталу, і сама скочу в декретик на рік (Ше не хоче працювати, але доведеться їй чуток піднапрягтися в той час поки я буду зайнята:)
Я пообіцяла купити Ше гарний автомобільчик, в якому вона кататиметься з дітками в поліклініки, до терапевтів, на йоги-пілатеси і по продукти. І ще возитиме нас на вихідні на пікніки :) А вона пообіцяла смачно мене годувати, не пиляти. Правда ми не змогли дійти згоди у питанні алкоголю - хто з нас буде в сім'ї тверезим, і везтиме додому кохану пьянь. Поки рішили, що до досягнення 16-літнього віку дітьми якось потерпимо, а потім діти нас розвозитимуть )))
Відкритим залишається питання чоловіків. Ше проти, щоб я її зраджувала. А я дуже навіть не проти. Ой. Ну цей... Відкритий шлюб і всьотакоє ))) Ну і поки не рішили, хто буде татом. Але думаю кандідатура знайдеться, моя Ше класна, та і я така нічього :) Та й клініки репродуктивної медицини ніхто не відміняв.
Щодо житла - то ми однозначно житимемо у Львові (*або Ірландії, або Шотландії). Моя мама ясно шо не пойме, з мамою Ше проблєм не буде - можна буде здавати дітей на літо на Волинь.
Поки що нас бізнес-план нам подобається. А після третьої рюмки віскаря ми готові впроваджувати його хоч того самого вечора. Добре, що збоку зазвичай сидить одна-дві тверезі людини, які додають цьому життю реальності. Кельнери зазвичай в шоці ))) Після третьої більше не наливають.
А як вам ідея? Думаєте, в нашій країні реально успішно реалізувати такі стосунки?
Ідея така. В певний момент (нехай це залишиться сікрєтом, коли саме), ми з Ше починаємо спільне сімейне життя. Були варіанти виїхати в Ірландію чи Шотландію і одружитися там, але побачимо по ситуації ))) Якщо говорити про характєри - то ми чудово підходимо одна одній. Мені, звісно, доведеться чуток прогнутися під це неймовірно прекрасне і таке ж нестерпне раціо, але нічьо, переживу.
Ше хотіла б сидіти вдома, займатися творчістю, дітьми, ходити на йогу-пілатес, варити борщі. Я б хотіла двіжувати, ходити на роботу, заробляти гроші, не займатися кухнею, зате всі вихідні присвячувати сім'ї. У нас буде двоє діток. Спочаткою мамою стане Ше. Три рочки посидить в декреті, я за той час підназбираю капіталу, і сама скочу в декретик на рік (Ше не хоче працювати, але доведеться їй чуток піднапрягтися в той час поки я буду зайнята:)
Я пообіцяла купити Ше гарний автомобільчик, в якому вона кататиметься з дітками в поліклініки, до терапевтів, на йоги-пілатеси і по продукти. І ще возитиме нас на вихідні на пікніки :) А вона пообіцяла смачно мене годувати, не пиляти. Правда ми не змогли дійти згоди у питанні алкоголю - хто з нас буде в сім'ї тверезим, і везтиме додому кохану пьянь. Поки рішили, що до досягнення 16-літнього віку дітьми якось потерпимо, а потім діти нас розвозитимуть )))
Відкритим залишається питання чоловіків. Ше проти, щоб я її зраджувала. А я дуже навіть не проти. Ой. Ну цей... Відкритий шлюб і всьотакоє ))) Ну і поки не рішили, хто буде татом. Але думаю кандідатура знайдеться, моя Ше класна, та і я така нічього :) Та й клініки репродуктивної медицини ніхто не відміняв.
Щодо житла - то ми однозначно житимемо у Львові (*або Ірландії, або Шотландії). Моя мама ясно шо не пойме, з мамою Ше проблєм не буде - можна буде здавати дітей на літо на Волинь.
Поки що нас бізнес-план нам подобається. А після третьої рюмки віскаря ми готові впроваджувати його хоч того самого вечора. Добре, що збоку зазвичай сидить одна-дві тверезі людини, які додають цьому життю реальності. Кельнери зазвичай в шоці ))) Після третьої більше не наливають.
А як вам ідея? Думаєте, в нашій країні реально успішно реалізувати такі стосунки?
Додав мене вчора в друзі у вк мужчіна, знайомитися хтів. Акаунт створений тиждень тому, якато сексі-фотка, на якій з точністю 99% можу сказати, що зображеий не він... На сторіночці 4-5 статусів про любов на все життя, вірність, єдину жінку, яку на руках тре носити... Ну, думаю, най буде. Додалася у відповідь.
Нині вранці пише: "Статус незаміжня жінці не личить". Ну там шось відповіла напівфілозовське. А він мені зращу про проблеми довіри, що такий ніщасний, давно розійшовся, а довіряти не навчився...
Ну і зразу питання яких я чекала (ібо знала шо спитає):
1. Що в тебе з особистим
2. Заміжня була?
3. Діти є?
Ну я кнешно як порядна жінка сказала правду, заміжня була, діти є... А ше я вегетаріанка, кар'єристка і феміністка.
Мужчіна хвилини дві подумав, написав високоінтелектуальну відповідь, цитую: "(((".
Ну я думаю узбагою мужика - кави йому запропонувала, а він такий "Я кави не п'ю, люблю наваристий чай". Словом, астрологія, соціоніка, нумерологія і головне кавова індустрія сказали, що ми не підходимо одне одному. І він мені більше не пише. А я йому. От така чергова сумна історія.
Каже мені подруга, що я з такими темпами ніколи собі мужчини не знайду. А нашо мені мужчина, який кави не п'є і дітей боїться? Діти вони ж хароші - маленькі, мімімішні, і бєзобідні.
Нині вранці пише: "Статус незаміжня жінці не личить". Ну там шось відповіла напівфілозовське. А він мені зращу про проблеми довіри, що такий ніщасний, давно розійшовся, а довіряти не навчився...
Ну і зразу питання яких я чекала (ібо знала шо спитає):
1. Що в тебе з особистим
2. Заміжня була?
3. Діти є?
Ну я кнешно як порядна жінка сказала правду, заміжня була, діти є... А ше я вегетаріанка, кар'єристка і феміністка.
Мужчіна хвилини дві подумав, написав високоінтелектуальну відповідь, цитую: "(((".
Ну я думаю узбагою мужика - кави йому запропонувала, а він такий "Я кави не п'ю, люблю наваристий чай". Словом, астрологія, соціоніка, нумерологія і головне кавова індустрія сказали, що ми не підходимо одне одному. І він мені більше не пише. А я йому. От така чергова сумна історія.
Каже мені подруга, що я з такими темпами ніколи собі мужчини не знайду. А нашо мені мужчина, який кави не п'є і дітей боїться? Діти вони ж хароші - маленькі, мімімішні, і бєзобідні.
