Психологія ніщеброда

[varvarka]

Бути бідним, не мати грошей щоб зводити дівчину на каву - це не гріх. І не недолік. Бо причин для цього може бути багато. Може роботи тимчасово нема, чи гаманець вдома забув, чи просто смуга невдач пішла, чи поки вчиться, і відповідно не заробляє, чи відкладає на щось серйозне і всі кошти ідуть туди...

Але якщо чоловік до того ставиться легко і вміє знаходити альтернативи - ніц страшного (можна і на трамвайчиках покататися, і Артек вафельку на двох з'їсти і при цьому провести час не гірше ніж у фешенебельній кафешці).

Та коли ми тільки-тільки познайцомилися, або ж сидимо в одному кафе і спілкуємося, а вже проскакують фрази типу: "та в мене нема грошей на норм велик, то їжджу ґратом", "нащо оце в кафе йти і платити 20 гривень за каву, що не можна кави вдома зварити?", "знов не було грошей на бухло, то просто фільм подивився з філіжанкою кави без печеньки, бо на печеньку теж грошей не було"... Чи мужчина півгодини розглагольствує, як і на чому він економить, чи розказує в деталях які кредити куди платить і що не вистачає на аліменти...

Я в мене когнітивний дисонанс. Бо в той момент думаю - краще нічого не замовляти чи все ж попросити малу філіжанку еспресо? Бо якщо він розраховуватиметься - то виникне конфуз, що це тістечко/сирник/штрудель такі дорогі і кава лате удвічі дорожча за еспресо... Потім забиваю болт і розраховуюся за себе сама. У хлопців з психологією ніщеброда проблем з цим не виникає - ще жоден особливо не наполягав на тому, щоб я сховала гаманець. І це не на ділових зустрічах - а на побаченні!

Я успішна молода жінка, орієнтована на успішного молодого чоловіка. Я ціную достягнення, в плані саморозвитку, кар'єри, особистісного росту і фінансів. Він не має заробляти міліони, може мати дохід нижче середньостатистичного. Але мене тіпає від чоловіків - якщо це дорослі чоловіки, а не хлопчики-студенти - які прибіднюються. І якби ще самі прибіднювалися, так відразу мені починають розказувати - "ти краще вдома пляцка спечи і вдома їж його, нащо баригам в ресторані платити?", "а що не можна вдома купити пляшку вина і випити - обов'язково іти ввечері в цей ресторанчик з терасою?", "о, знову нова сукенка? ти ж минулого місяця вже одну купила, що не вистачить?", "ще б оце я на таксі їхав - тут недалеко, можна і перейтися. А те що ніч і дощ... так це ж не страшно", то я зразу починаю рефлексувати на тему можливості довгого щасливого життя з цим чоловіком, і такої можливості ніяк не знаходжу. Ми ще не зустрічаємся, а на мені вже економлять. А якщо й не економлять - то принаймні свідомо чи підсвідомо попереджають про те що будуть.

Я схочу в театр, на концерт, з коліжанками в сауну - він пилятиме що дорого. Я куплю сукенку/чоботи/сумочку - те ж саме. Я схочу няню для дитини - він відправить мене у декрет, бо "яка няня, моя мама всьо житя мене без няні виховувала і нічо. А да, і це ж дорого". А це вже з реального - я працюю на 2-х роботах, він замість того щоб підтримати морально, пропонує одну кинути і зменшити "запроси". А сказати "Ти лишаєш роботу, а я забезпечую твої захцянки" слабо? Як я розумію, так би мав вчинити нормальний адекватний чоловік. Або тихенько мовчати і не розказувати мені, як жити.

А ще такі чоловіки ніколи не залишають чайових. А коли я виймаю з гаманця десятку і кладу під тарілочку з кавою, роблять круглі очі і питають "А чо так багато? може пьятьорки вистачить?"

Comments

[curli-murli.livejournal.com]

по перше, я теж люблю цю рубрику і підписуюсь на її виходи ;)
по друге, терпіти не можу таких чоловіків. коли рахують мої гроші. (навіть не свої)
по третє, на жаль таких все більше й більше :( і це сумно

[vova-comment.livejournal.com]

От тобі і на. Перевівся справжній мужчіна на Русі:)

[vzahalinijak.livejournal.com]

Є такі екземпляри.
Цікава й така риса: буде істерично економити, хоч копійку, на всьому, завжди знатиме, де які знижки, розпродажі, розіграші якоїсь фігні, бонуси... Пригощатиме пересмаженими пиріжками на зупинці. Але потім через свою ж дурість - як влетить у яку халепу на кілька тисяч (чи сусідів затопить, чи в аварію потрапить, чи якусь цінну річ профукає...). Тобто економія там - відносна..) А типаж насправді не надто приємний - хіба для розваги, на приховану камеру познімати..))

[xenonchik.livejournal.com]

ну да, нищеброд, это не тот у кого нет денег, это тот, кто размышляет подобным образом

[bapbapa-serafym.livejournal.com]

власне, що ніщеброд - це сспосіб думати, наявність грошей на це мало впливає

[risha-cq.livejournal.com]

сподіваюсь, побачення не повторюється? )))
це не чоловіки, це діти з великими піськами. Надо тобі дитина? То народи, а не підбирай.

а я б все замовила та дивилася блакитними очима, кліпаючи віями ))) тю, а так а чого ти прийшов? немає грошей? то зателефонуй друзям та займи. Чао!

Просто якщо ти постійно потакаєш (і не тільки ти), не зрозуміло чого сором`ячись, то воно думає, що все ок. Ведмежа послуга.

[bapbapa-serafym.livejournal.com]

перший раз, коли я ще не вкурила тему, повторювалися. але потім зрозуміла, що краще себе не харити.

[bonnie-sparker.livejournal.com]

привіт).

у мене є історія (тим більше мені здається, що вона вже дійшла до адресата. при чому в жж :)), коли чувак запросив мене на побачення (сам запросив) і коли купував квитки (я заглянула у гаманець, а чо б не глянуть))), а там багато-багато 200 було, а він повертає голову до мене і каже: "шо у тебе там з грошима?" я блять в такому шоці. віддаю свої останні 30 грн, які залишилися до зарплати. а він ще тіпа шутив з касиркою: а дайте по студаку. а йому 30 років, блять.
всі навколо починають ржати, а мені від сорому хочеться під землю провалитися. і касирка дає два квитки: один за 25, інший за 30. він дає мені 5 гривень здачі. а я кажу: та нє, не нада. собі остав.


фу, підараси-жлоби (бо як їх ще назвеш), нема нічого гіршого. думаєш, блять, я сама можу заплатити за свою каву. на кой хєр ти мені тоді здався.

тому я тебе прекрасно розумію і плюсую під кожним словом.

[vova-comment.livejournal.com]

Ось тому що всі сміються це такі "кадри" сприймають нормальним і змінюватись не будуть. В мене є такий товариш, але він з дитинства такий. Але я це називаю іншим словом - хитрожопість

[tacja.livejournal.com]

Оо, підтримую! Терпіти таких не можу! Було колись у мене таке, що спочатку тебе запрошують на каву/чай, ти собі замовляєш, а потім виявляється у нього грошей нема з собою! У мене відразу було питання: то на холєру ти мене запрошував? Або, як у моєї подруги було, вигулював її хлопець по морозі взимку цілий місяць. А коли вона пропонувала кудись зайти, чаю випити, то він відразу: ой, дорогенька, ти вже замерзла, то поїхали додому. І так тривало доти, аж поки одного разу, виморозивши отак подружку, залицяльник в черговий раз привів її на зупинку. Дочекались її маршрутки. Подружка вже заходить в маршрутку. а той кричить з зупинки: А у тебе не буде дві гривні (тоді ще стільки коштували маршрутки в Тернополі), бо я не хочу п"ятдесятку розмінювати! Я тобі віддам.
Вона кинула йому ті дві гривні і каже: Можеш не повертати! І не дзвони більше!))))))

[bapbapa-serafym.livejournal.com]

мені Ше про аналогічну історію розказувала... як вона обледенілим містом кружки намотувала, а коли пробувала поговории про "може чаю"? то закінчуилося маршруткою

[befor.livejournal.com]

1) а нашо тобі такий чоловік?

2) є ще прикольний варіант, коли чоловік розказує скільки він заробляє, яку машину купив і де був, а потім запрошує тебе на каву по пісят гривень, радить яку брати, ви замовляєте дві і він так швидко дає офіціантці гроші і кричить "візьміть за одну, будь ласка!", а потім лишає чайові у 60 грн...
було в мене таке давно, дуже кумедно))

[bapbapa-serafym.livejournal.com]

1. ну вот нінада. але це не означає, що час від часу я на таких не нариваюся. і зазвичай вони дуже сильно переконані в тому, що нам судилося бути разом ))

2. не поняла.

[valeri-ta.livejournal.com]

ай, я то коротко називаю - жлобство...
мені як людині, котра в принципі не знає, що таке економія і котра прощається з грішми легко й швидко), цього ніколи не зрозуміти...
я не вмію відмовляти собі в задоволеннях: сукнях, кавах, ресторанах-терасках тощо... і да, мене б дуже знервували такого роду повчання: "спечи пляцок вдома, а не купуй в магазині", "навіщо тобі ще одна сукня" і т.д...
краще не спілкуйся, Варварко, з таким типом кавалерів... бо це і нудно, і неправильно!!!

[sans-motif.livejournal.com]

не залишати чайові (пофіґ якої ти статі) - ахтунг. я один раз в житті в кафешці в аеропорту не залишила нічого на чай, бо розраховувалась карточкою, а в них ніззя було знімати чайові з неї. досі це пам'ятаю і стараюсь мати з собою незначну суму кешом, щоб не було потім незручно.
найвищий пілотаж в історіях про чайові був з створінням, коли кожен з нас платив за себе і чувак видав: "Нема чого їх балувати, залишай не більше 3-5 %". я,безперечно, порахую, скільки буде 3-5 тих ідіотських процентів, коли побачу рахунок, але нащо, нащо, а? і до останньої копійки вираховувати, ааааааа.
в мене відразу червоне світло вмикається, коли я помічаю жлобство в чоловіків. я люблю комфорт, адекватність, почуття гумору, вважаю, що вони можуть бути присутні при будь-якому бюджеті.

[vova-comment.livejournal.com]

Чайові, мені здається, це окрема тема. В Україні, на скільки я знаю, це не настільки поширено. Хоч в останні роки я залишаю, навіть таксистам. Але не завжди. І тут залежить не від мого жлобства чи щедрості, а від сервісу.

[relver.livejournal.com]

ну всьо правильно сказала — нема дєнех, дєлай як Гоша з "Мск сльозам не вірить", відвези на таксі і топай домой пішки, будь бляха мужиком епта!

[atanoissapa.livejournal.com]

у мене було що під час першого побачення мій майбутній мужик одолжив у мене двадцятку, щоб хоча б за своє пиво заплатити
казав, що роботодавці винні йому купу грошей, але не платять
потім вирішили з*їхатись, він повідомив, що зі зйомної хати, де він жив, і де ми збирались жити, його виганяють, бо не заплатив (з тієї ж причини) - я тоді не знімала лапшу з вух і заплатила за квартиру
а з часом виявилось, що роботодавці йому винні якісь дві штуки гривень гггг

як згадаю - самій смішно, що велась на таке ))

[bio-dik.livejournal.com]

шо сказати - лохудра, але то нічого - досвід бесцінний!!!

[chub-chubbs.livejournal.com]

я по секрету розкажу - сиджу вдома в хлопця на шиї після звільнення. Думала шукати нову роботу, потім подумала, що буду сидіти вдома і малювати на перспективу майбутньої виставки. Порадилися і він погодився, бо кохає і хоче, щоб моя мрія втілилася.
І в принципі з одної сторони мене трохи коробить, що я нахлібник, а з іншої я дуже сподіваюся, що така робота, яку я хочу, зявиться після виставки, плюс хочеться надрукувати листівок зі своїми роботами, тому сказати, що я ніц не роблю, ніби і неможливо...
Але то все я до того, шо хлопець хороший, а не я погана)))

[bio-dik.livejournal.com]

А чого Ви з такими ніщебродами спілкуєтесь, мабуть того, шо Ви така сама і маєте таку саму психологію - ніщебродську. От і все. Баста.

[bapbapa-serafym.livejournal.com]

коли з людиною знайомишся, ти не знаєш, яка вона.
чи ви відразу знаєте, з ким маєте справу ще до знайомства?

щодо того ніщєброд я чи ні )))) видно сильно вас цей пост зачепив, що ви з от такими заявами )))

[bio-dik.livejournal.com]

Нема на Вас мене нажаль, закінчив я кар'єру. А так би запросив би Вас в прекрасніший ресторан-тераску замовив би всього для Вас і про себе не забув, потім мелодія мобілки і ОЙ зараз треба відскочити на 2-3 хвилини бо друг гроші загубив і так би мовити відскочив і пішов би далі собі гуляти, а Ви розраховутесь і на чай не забудьте залишити. По правді робив я так не дуже часто, але робив і від того задоволення в мене було на місяць мінімум...

[bapbapa-serafym.livejournal.com]

ось так я з'явився в коментах перший ніщеброд

[vova-comment.livejournal.com]

Соромлюсь запитати. І багато таких лузерів зараз є?:))) Мабуть тут є якась прогалина в виховані? Молоді майбутні мами, майте це на увазі, якщо матимете хлопчиків:)

[bapbapa-serafym.livejournal.com]

Достатньо на мене одну ))) Штуки три було за останній час. Я вже навіть думала: "За шо мені таке щастє?"

[thirtytwogods.livejournal.com]

Угу. Я взагалі не проти того, щоб людина гроші рахувала, але щоб свої і мовчки.

[bapbapa-serafym.livejournal.com]

+ 100 500!

[-lit-red-.livejournal.com]

Зате на себе такі чоловіки витрачають скільки треба, не задумуючись! (Ти мені нагадала - було в мене перше і останнє ''побачення'' в Макдональдсі з одним хлопцем, до речі, студентом консерваторії. Я скромненько замовила собі маленький сочок, а він - 5-6 страв, і наминав їх так, наче мене тут і нема...)
Так - це критерій на майбутнє. Якщо хлопець такий, цього вже, на жаль, не зміниш...
Слава Богу, у мене ''нормальний адекватний'' :-) чоловік. Коли щось треба мені чи дітям, то без питань - і таксі, і одяг.

[xenonchik.livejournal.com]

" Я скромненько замовила собі маленький сочок, а він - 5-6 страв, і наминав їх так, наче мене тут і нема"

То есть он должен был тоже заказать себе сочок, даже если был голодным?

[eve_link_a]

тако вставлю свої 5 копійок: в свій час мені було дуже некомфортно, коли за мене платив мій хлопець. В мене негайно виникало відчуття зобов"язаності, яке я не переношу. Я завжди, аж до заручин, платила за себе сама, це було моє незмінне правило. Навіть за проїзд в маршрутці. І шо цікаво - моїм кавалерам в переважній більшості це не подобалось, вони вважали, шо в такий спосіб я їх принижую.

Тому в мене особисто ніколи не було таких питаннь, ніхто не наважувався вказувати мені як витрачати гроші. І кожен замовляв згідно свого бюджету.
Повертаючись до теми - мені здається, шо в пості описані не просто ніщєброди, а шо не є найсправжнісінькі альфонси і маніпулятори.

Мені такий один зустрічався, давив на жалість, як йому погано, який він хворий, як йому зарплату затримують, а в нього "мічта". Я то по-недосвідченості шось там жаліла, допомагала з дуже навіть серйозними сумами, але потім то почало переростати в маразм і просто життя на моєму утриманні під всякими приводами. І не те, шоб мені грошей було шкода, я то розцінюю як благодійність, просто ж така гадина комусь таки життя попсує, змарнує молоді роки. А сам так нічого ніколи й не досягне.

[nyotka.livejournal.com]

Певно я той самий ніщеброд, бо чайові залишаю, коли мені сподобалось обслуговування або коли спішу.
А ще у мене дилема)))) намагаюся от якось розумніше тратити гроші і не можу для себе зрозуміти вже близько двох років - це розумна економія чи психологія бідності, тобто те саме ніщєбродство.

[smatviyenko.livejournal.com]

Ніщеброд - це та людина яка багато тратить. І навіть, якщо ця людина зароблятиме багато, вона все одно буде ніщебродом, тому що не економить і все життя буде у боргах і без грошей.

[bapbapa-serafym.livejournal.com]

Отут тви помиляєтеся. це вже транжира ))) інший кейс.

[beautifullady22.livejournal.com]

ох почитала пост і коменти і плакати хочеться бо недавно з таким розійшлася, але вийшло так, що я морально до нього привязалася за час зустрічання. тепер пусто і сумно
але все як ти описуєш, ось наприклад у людини в кишені 500 грн (однією купюрою) і скількись там євро і 10 грн, а на таксі додому йому тре 20 і він в мене просить ще десятку -- щоб свої гроші не міняти (просить на вокзалі де є обмінники і все таке)
або посиділи в цукерні випили по чайочку і зїли по струделю -- чек на 80 грн -- "а давай більше не будемо в те кафе ходити, за ті гроші ми в "час поїсти"(кафе самообслуговування смачне з дешевими цінами)) зможемо НАЇСТИСЯ піци з пивом стільки!" ну тобто кожна гривня має відслужити на 200%. а може я не хочу наїдатися піцою з пивом, а хочу солодке тістечко зїсти?
апофеоз -- хлоп має машину, то як запрошує кудись їхати каже -- скинемось на бензин. я ще розумію компанія друзів скидається. але коли з дівчиною зустрічаєшся, м-да...

бачу що таких багато розвелося але з іншого боку вони попадають активним, впевненим і цілеспрямованим жінкам, які є фінансово незалежні. от навіть не знаю -- єдине, що можу сказати, це що такі чоловіки шукають дурних -- бо вважають себе розумнішими (раз так хитро провернув свою справу і зберіг гроші та ще й в кафе наївся) їх мабуть не перевиховаєш -- треба розставатися

[smugasta.livejournal.com]

Хм, цікаво про машину.
А є якась межа, коли йдеться про хлопця-дівчину, а не сім’ю з спільним бюджетом, де запрошення й гарні жести, а де варто скинутись.
Ну от наприклад, ви їдете закордон подорожувати як туристи, він має платити за квитки, як ініціатор? А закордоном, ви знімаєте авто, відповідно треба платити за аренду і паливо, він теж має за це платити чи тут вже можна скинутися? Кожна спільна справа сприймається, як запрошення з його боку, чи є якісь розрізнення?
Я не придираюсь, справді цікаво.

Бо я от погоджусь з тим, що написано в пості і у Вас до ситуації з машиною, все це займання грошей, коментування чеків - неприємно.
Але, коли в стосунках давно, для мене цілком нормально разом чи по черзі платити за їжу, чи скидатися на пальне закордоном...

[pechenitse-zloe.livejournal.com]

Мене зранку вже знудило. Ти наступного разу скажи йому, що рука дешевше нiж жiнка. XD

[bapbapa-serafym.livejournal.com]

ти ше коменти почитай... там мені мужчини розказують, шо я неправа )))

[drymboid.livejournal.com]

Це все описане просто жахливо. Я з авторкою (морально)

[(Anonymous)]

Звичайно, "ніщебродство" в таких масштабах - це в усіх відношеннях перебір. Але коли жінка-блоггер, успішна та працьовита, з поста в пост шмагає чоловіків-невдах, які до неї липнуть... Це змушує задуматись - це тролінг, з метою накрутити рейтинг, чи аналогічні комплекси?

[bapbapa-serafym.livejournal.com]

Пишу про те, що зачепило, і щоб людям цікаво було. А кому цікаво читати про романтичну прогулянку в парку, музику з його плеєраплеєра, яку слухаємо з одних навушників, і всякі інші мімімішності - про це півжежешечки пише )

До того ж досвід він різний бува, і не надто позитивний теж.то що, боятися писати про це, бо хтось не сзвалює?

[ksenykrapka.livejournal.com]

Читаю і думаю - як же мені з чоловіком пощастило! Хоча до заміжжя бували і в мене... випадки :)

І щось мені так здається, що оте "ніщебродство" - то таке собі намагання самоствердитись, довести (собі в першу чергу), що він мужик... Мені здається (просто зі спостережень), що більшість із них все життя бояться бути гіршими, не відповідати своїй жінці, бояться почувати себе так, як, судячи з твого посту, вони мають себе почувати (бо типу не вмієш заробляти гроші - то мовчи й мені не заважай). Тепер я б їх не засуджувала, а пожаліла б - їм важко реалізуватись, коли навколо стільки успішних і впевнених в собі жінок. Поруч із нами самостійними вони губляться; а от поруч із менш емансипованими жінками - ростуть. В принципі, нас також є за що засудити...